Дитина вчиться повзати: розвивальні вправи й рекомендації

В перший рік життя малюк розвивається настільки стрімко, що батьки ледве встигають стежити за його перемогами. Напевно, саме тому вмінню повзати нерідко надають меншого значення, аніж сидінню й ходьбі. Між іншим, ця навичка надзвичайно важлива як для фізичного, так і для психоемоційного розвитку маленької людини.

Навіщо повзати, якщо можна ходити?

Подібне питання рано чи пізно спадає на думку будь-якій маму. Особливо в ті моменти, коли вона чує захопливі розповіді подруг про неймовірні досягнення їхніх дітей. Мовляв, в шість місяців вони вже повзають, а до восьмого – стрімко бігають квартирою, не забуваючи на ходу декламувати Пушкіна. Й, стурбована тим, що її дитина поки «всього-на-всього сидить», мама спрямовує всі свої сили на навчання малюка вмінню ходити – справді, навіщо витрачати час на повзання, тим більше що дитина не виявляє особливого бажання повзти?

Не потрібно орієнтуватись на інших. Ваша дитина здорова – значить, сидіти, стояти, повзати й ходити вона навчиться сама, з вашою зовсім незначною допомогою (Є.О. Комаровський).

Крихітку водять за ручки по кімнаті, пересаджують з одного хитромудрого пристрою до іншого. Стрибунці змінюють ходунки, ходунки – віжки на прогулянці, й горді своїм малям дорослі навіть не підозрюють, наскільки важливий етап розвитку дитини виявився минулим, викресленим через поспіх та бажання бути «не гіршими за інших».

Здоров’я в порядку – спасибі, зарядко!

Існує безліч причин почати якомога раніше вчити малюка повзати (навіть раніше, ніж сидіти). Перша та найочевидніша з них – це позитивний вплив повзання на фізичний розвиток дитини. В процесі зміцнюються м’язи спини й зв’язки тазостегнових суглобів (що особливо важливо для малюків, яким свого часу встановлено діагноз «дисплазія ТБС»). Таким чином здійснюється планомірна підготовка дитячого організму до засвоєння навичок сидіння та ходіння.

Якщо вертикальне навантаження на хребет почнеться якомога пізніше, рівнішою буде спинка, міцнішими будуть ніжки – так краще (Є.О. Комаровський).

Повноцінні фізичні навантаження, які дає дитині повзання, допомагають уникнути фізіологічних збоїв в дитячому організмі. Від них залежить здоров’я опорно-рухового апарату, а також серцево-судинної та ендокринної системи.

Від нестачі руху у крихти можуть виникнути проблеми з апетитом і сном.

Активізуємо мозкову діяльність

Саме період активного повзання у малюка збігається з налагодженням зв’язку між правою та лівою півкулями мозку. Це відбувається завдяки тому, що, повзаючи, малюк однаково задіює праві та ліві кінцівки. Врешті решт у дітей, які довго й активно повзали перед тим, як навчитись ходити, різниця в розвитку півкуль зведена до мінімуму. Тобто їм однаково легко даються й гуманітарні, й точні науки.

Крім того, оптимальні фізичні навантаження мають безпосередній вплив на психоемоційний стан малюка. Рух активізує пізнавальну діяльність, сприяє підтримці тонусу центральної нервової системи. Немовлята, яким бракує фізичних навантажень, стають більш пасивними, замкнутими, байдужими до навколишнього світу, ніж їхні однолітки, що навчились повзати.

Розширюємо світогляд

Черговий безперечний плюс повзання полягає в тому, що дитина отримує можливість самостійно вивчати навколишній світ набагато активніше та результативніше, ніж тоді, коли залишається на одному місці. Лише уявіть, як багато всього зможе побачити, помацати й спробувати на зуб малюк, котрий повзає в кімнаті!

Безсумнівно, ці нові можливості, що відкрились перед дитиною, накладають додаткову відповідальність на батьків: тепер малюка оточує набагато більше небезпечних предметів, ніж раніше, коли він лежав у ліжечку. Та питанням безпеки вам все одно доведеться зайнятись – якщо не зараз, то за декілька місяців, коли карапуз навчиться ходити. Тому не варто обмежувати пересування маленького дослідника – краще заздалегідь заховати якомога далі всі непотрібні предмети.

Чому не всі повзають

Правил без винятків не буває, й деякі малюки дійсно не мають хисту до повзання. Однак в більшості випадків дитяче «неповзання» не є безумовною особливістю розвитку, яку неможливо виправити. За винятком окремих випадків, коли у дитини спостерігаються серйозні проблеми зі здоров’ям, причиною стають звичайні лінощі (так-так, малюки теж вміють лінуватись!) та відсутність зацікавленості. Трапляється й так, що дитина просто не розуміє, що від неї вимагають. Найчастіше це стосується малюків, які тривалий час провели в манежі, дитячому кріслі або ходунках.

Завдання батьків в таких випадках полягає у тому, щоб навчити й зацікавити.

Перші спроби

Більшість малюків починає повзати у віці між 5 та 8 місяцем. До цього часу одні діти вже впевнено сидять, інші ж – сідають лише після того, як навчаться повзати. Варто зазначити, що обидва варіанти є нормою, але для здоров’я дитини прийнятніший другий.

Перші спроби повзти часто зовсім не схожі на повзання. Опецьок, лежачи на животі, підбирає під себе ніжки, стає навкарачки й розгойдується туди-сюди. Після цього він відштовхується ніжками й лягає на живіт, трохи просунувшись вперед. Такий спосіб пересування робить його схожим на жабу.

Деякі малюки спершу опановують техніку повзання назад, а лише після цього – вперед. Хтось повзає по-пластунськи, спритно перебираючи ногами, лежачи на животі. Хтось обертається довкола своєї осі, не наважуючись відірвати животика від поверхні килимка.

Нехай вас не бентежить, що рухи малюка відрізняються від того, що ви очікували побачити. Якщо праві й ліві кінцівки рівною мірою задіяні в процесі, можете бути впевнені: все йде за планом.

Вчимось повзати: серія розвивальних вправ

Гра необхідна дитині, як повітря – це факт. Мудро вчиняють ті батьки, які намагаються зробити гру не тільки приємною, але й корисною.

Ігри та вправи, спеціально розроблені для навчання малюків повзанню, допоможуть зміцнити м’язи спинки, розвинути координацію рухів й просто поліпшать настрій та самопочуття опецька.

Дістань іграшку

Це перша вправа, що стимулює розвиток навичок повзання, яку можна виконувати з малюками, починаючи з трьох місяців. ЇЇ суть полягає в тому, що дитину викладають на животик, на деякій відстані кладуть яскраву іграшку й тим самим викликають бажання повзти до неї. Для більшого ефекту можна використовувати брязкальце, дзвін якого ще більше приверне увагу маленького спортсмена.

Щоб полегшити малюкові завдання, підставте під його ступні долоню, дозволивши відштовхнутись від неї й переміститись вперед.

Перекочування через валик

Кумедна й корисна гра допоможе розвинути навички повзання у малюків шостого місяця життя й доросліших. Покладіть під животик дитини подушку у вигляді циліндра або згорнутий в рулон плед й допоможіть їй «перекотитись» через цю перешкоду, притримуючи ззаду за ніжки. Перед малюком покладіть симпатичну іграшку, яка його зацікавить. Після виконання вправи обов’язково вручіть її як приз.

Якщо крихітка виявить бажання погратись з іграшкою, залишаючись в цьому положенні (лежачи животом на валику) – чудово! Продовжуйте притримувати дитину за ніжки, доки вона грається.

Візочок

Покладіть дитину на животик ніжками до себе. Візьміть її однією рукою за ніжки в області щиколоток та підніміть нижню частину тулуба так, щоб ручками вона спиралась на поверхню столу або полу. Малюків у віці від 5 до 8 місяців слід підтримувати другою рукою під животик; старших дітей можна не страхувати.

Заохочуйте дитину робити ручками рухи, аналогічні тим, що виконуються під час повзання.

Долання перешкоди поповзом

Коли малюк робить перші спроби повзати, відмінною розвагою для нього зможуть стати подушки, розкидані на шляху, через які потрібно перелізти. Однак не залишайте дитину під час цієї гри наодинці: вона ще не здатна впоратися з м’яким предметом – якщо випадково уткнеться в подушку обличчям, справа може погано скінчитись.

Контролюйте безпеку маленького мандрівника та допомагайте йому впоратися з будь-якими труднощами, що виникають.

Вправи на фітболі

Фітбол здатен урізноманітнити наявні в маминому арсеналі ігри та вправи. Та сама вправа «візочок» (дитина гойдається назад-вперед), виконана на великому м’ячі, постане в зовсім іншому світлі й принесе море задоволення опецькові.

Фітбол можна періодично брати замість м’якого валика, підкладаючи під животик малюкові для перекочування. А декотрі дітки, які не люблять лежати на животі, із захватом сприймають лежання животиком на фітболі.

Ще раз про безпеку

Довгоочікуваний день настав – ваш малюк самостійно пересувається кімнатою. Як захистити його під час «подорожей»? Насправді це нескладно. Просто встаньте навколішки й уважно озирніться. Вам необхідно зібрати та заховати всі небезпечні для дитини предмети, до яких вам вдалось дотягнутися, знаходячись в такому положенні.

Зверніть особливу увагу на наступні предмети:

• ліки та медикаменти;
• електричні дроти та розетки;
• гості й різальні предмети;
• мотузки, стрічки, нитки та пряжа;
• косметичні засоби та парфуми;
• побутова хімія;
• біжутерія – особливо ланцюжки та намисто;
• батарейки;
• магніти;
• дрібні предмети (гудзики, монети, морські камінці й таке інше).

Безпека малюка полягає не тільки в тому, щоб захистити його від нещасних випадків, а й в тому, щоб запобігати всіляким відхиленням в його розвитку. Дуже важливим кроком буде своєчасне відвідування педіатра з метою планового обстеження дитини.

Навіть якщо на вашу думку малюк повністю здоровий, не пропускайте призначений прийом: з порушеннями, виявленими на тій стадії, коли вони непомітні навіть вам, набагато легше впоратись, ніж з явно вираженими.

Що ви ще можете зробити

Щоб дати дитині можливість рухатись й досліджувати світ, батькам доведеться відмовитись від манежів та крісел-гойдалок. Якщо вам потрібно залишити малюка в безпеці на кілька хвилин, щоб, наприклад, відлучитися до ванної кімнати, використання цих речей буде цілком виправданим. Але частоту та тривалість перебування дитини в них слід звести до мінімуму.

В манежах діти мало чому вчаться (Сірс).

Заохочуйте будь-які спроби малюка повзати. Дозволяйте йому повзати всюди, де це заняття буде безпечним: на дивані, на підлозі, у дворі на газоні, в піску на пляжі й по лавці в парку. Не перетворюйте прогулянки малюка на безперервне сидіння у візочку. Якщо ви не впевнені в чистоті поверхні «для повзання», застеліть її рядном й все одно дозвольте опецькові стартувати.

Ще однією важливою умовою оволодіння навичками повзання є регулярність. Грайте з малюком по кілька разів на день, не втрачайте нагоди навчити його чомусь новому, й результати перевершать ваші сподівання.

Як навчити дитину повзати

Більшість малюків починає повзати у віці від 6 до 10 місяців. Однак якщо ваша дитина старша за цей вік і ще не навчилася повзати, не варто турбуватися. Деякі дітки вчаться повзати пізніше, оскільки їм це робити важче через велику вагу, тоді як інші взагалі пропускають етап повзання і починають відразу ходити. Але якщо ви все ж таки хочете навчити свого малюка повзати, ви повинні переконатися, що він готовий і є певні ознаки цього – здатність тримати голівку, перевертатися і навіть сидіти.

Підготовка малюка

1. Дайте своєму малюкові можливість багато часу проводити на животі

Дитині подобається грати лежачи на животі, і поклавши її в таке положення, ви дозволите досліджувати поверхню підлоги та своє тіло, що є основним у розвитку моторики та контролю голови, а також м’язів рук та шиї. Ви можете почати викладати малюка на животик якомога раніше, спочатку даючи йому полежати хвилинку-дві. Коли малюк тільки починає пізнавати світ, лежати на животі йому не так комфортно, він не відчуватиме повного контролю над своїм тілом. Однак, якщо з перших місяців щодня кілька хвилин викладати дитину на животику, це допоможе їй розвиватися і в майбутньому вона швидко навчиться повзати.

У міру зростання дитини, у віці близько 4 місяців вона може вже піднімати і тримати голівку, дивитися на всі боки і краще контролювати своє тіло. Це означатиме, що вже скоро вона навчиться повзати.

Не давайте дитині нудьгувати, коли вона лежить на животі. Розмовляйте з нею у спокійному тоні, дайте їй іграшки або навіть опустіться з нею поруч.

Намагайтеся, щоб у малюка виникали позитивні асоціації, пов’язані з лежанням на животі. Викладайте його, коли він не голодний, виспався і перебуває у гарному настрої. Само собою, не потрібно цього робити, коли малюк вередує.

2. Обмежуйте час, проведений малюком у ходунках, автомобільних кріслах та високих стільчиках для годування

Всупереч своїй назві, ходунки не пришвидшують процес навчання ходьбі, тому що дитина не відчуватиме спонукання робити це самостійно. Якщо ви з дитиною просто нічого не робите, покладіть її на живіт і спонукайте до руху замість того, щоб посадити в стільчик або покласти в ліжечко, щоб дивитися на мобіль або іграшку годинами.

Чим більше рухів може робити дитина, доки не втомиться, тим краще. Потрібно більше стимулювати дитину до руху і, таким чином, вона натренується і буде готова повзати або ходити.

3. Допомагайте малюкові зміцнювати його спинку

До того як він самостійно почне сидіти, йому потрібна ваша допомога. Якщо дитина намагається сісти, обов’язково підтримуйте її спинку і голову за допомогою вашої руки, щоб вона не бовталася, і малюк міг залишатися у вертикальному положенні. Це допоможе розвинути та зміцнити м’язи і згодом добре тримати голівку при повзанні.

Чим більше дитина лежатиме на животику, тим швидше вона зможе сидіти сама.

Також можете стимулювати дитину дивитися вгору, для цього поводіть яскравими іграшками у дитини над головою. Така вправа зміцнить м’язи його спинки, шиї та плечей.

Як тільки малюк зможе подаватися вперед і триматися на ручках, можливо, він готовий повзати.

4. Переконайтеся, що дитина готова повзати

Вам не потрібно змушувати дитину до повзання, оскільки це може відбити у неї бажання. Замість порівнювати свою дитину з іншими дітьми, зосередьтеся на природному розвитку вашого малюка своїми власними темпами. Діти готові повзати після того, як навчаться сидіти без підтримки, рухати головою по боках та контролювати свої руки та ноги. Також вони повинні вміти перевертатися. Якщо дитина вже має всі ці навички, то, можливо, вона вже скоро почне повзати.

Може, ваш малюк вже досяг того етапу, коли він стоїть рачки і обережно гойдається назад і вперед, по можливості, намагаючись пересуватися. Це ознака того, що він майже готовий повзати!

Деякі з малюків показують, що вони готові повзати, коли навчаться перехресним рухам руки та ноги. Це коли малюк використовує протилежну руку і ногу для руху вперед замість того, щоб пересуватися тією ж стороною тіла. Існує багато різних способів навчитися повзати, і ви не повинні турбуватися і очікувати, що ваш малюк повинен все робити так, як належить.

5. Зважайте на вік дитини

Якщо вона у віці 6 місяців або старша, отже можливо вона готова повзати. Просто майте на увазі, що період початку повзання у малюків, в середньому, припадає на вік від 6 до 10 місяців, хоча багато діток починають повзати раніше, і навіть набагато пізніше цього віку.

6. Виберіть зручне місце

Ваша дитина повинна вчитися повзати на зручній та м’якій поверхні, але не настільки м’якій, щоб утруднити рух. Ковдра, постелена на звичайний килим, або просто зручний килим підійдуть для цього. Якщо у вас паркетна підлога, розстеліть на ній приємну м’яку ковдру. Це дозволить дитині почуватися комфортно і зменшить ризик травмуватися, якщо вона випадково опиниться на підлозі.

Деякі батьки рекомендують залишити на дитині тільки боді або підгузок, щоб був прямий контакт тіла з поверхнею. Це дасть міцніше зчеплення із поверхнею. Якщо на дитині багато одягу, вона почуватиметься дуже скуто.

Увімкніть у кімнаті яскраве освітлення. Якщо світло приглушене, швидше за все, дитина відчує себе млявою, сонною.

7. Обережно опустіть дитину на підлогу на спинку

Дивіться на малюка, щоб відчувати близькість. Це допоможе йому звикнути до підлоги і він буде спокійно почуватися від того, що ви поруч. Переконайтеся, що минуло мінімум 10-15 хвилин після їжі, і їжа трохи почала перетравлюватися. Він повинен почуватися спокійним і щасливим, коли ви перекладаєте його на підлогу.

8. Переверніть дитину на животик

Якщо малюк уже впевнено перевертається, він може зробити це сам. Можете йому трішечки допомогти. Він повинен мати можливість підтримувати голівку руками і вільно повертати її. У цьому положенні малюк повинен бути здатним контролювати свої ручки та ніжки. Якщо він заплакав і видно, що йому незручно, краще спробуйте наступного разу. Але якщо він показує, що готовий рухатися далі, отже пора переходити до наступного етапу.

Починаємо повзати

1. Покладіть улюблену іграшку дитини трохи подалі

Можете розмовляти з дитиною і підштовхувати її взяти іграшку чи говорити щось на кшталт: «Давай, візьми свою іграшку…», щоб стимулювати її рухатися вперед. Тоді малюк почне розгойдуватися вперед і назад, намагатися відірвати своє тіло у бік іграшки, або почне рухатись, щоб наблизитись до неї. Просто слідкуйте, щоб дитина не засмутилася і не розлютилася, що не може дістати іграшку.

2. Нехай дитина повзе до вас

Ви також можете відійти від неї і сказати: «Іди сюди! Іди до мами/тата!» Знову ж таки, якщо дитина засмутиться, підійдіть до неї, щоб не плакала. Таким чином, він захоче рухатися у напрямку до вас і переконається, що повзти не страшно.

Коли малюк починає рухатися (але не повзати), підтримуйте його тулуб, оскільки він може крутиться у різні боки.

3. Поставте дзеркало перед дитиною

Тримайте або встановіть дзеркало в 25 см від дитини, щоб вона легко могла бачити своє відображення. Малюк захоче побачити себе краще і ближче, і для цього намагатиметься повзти вперед. Якщо ваша дитина вже пробувала і звикла грати з дзеркалом, це буде ще більш ефективним.

4. Повзайте поруч із дитиною

Замість того, щоб малюк повз до вас, ви також можете повзти збоку від дитини. Ви разом можете повзти вперед до іграшки, дзеркала або іншого з батьків. Це стимулюватиме дитину повторювати за вами. Швидше, малюк відчуватиме, що він грає у гру, і захоче робити те, що робить мама та тато чи брат/сестра.

5. Не наполягайте

Коли дитина починає плакати або виглядає засмученою, не змушуйте її продовжувати. Навпаки, дочекайтеся наступного дня, щоб спробувати знову. Якщо ви насильно змушуватимете дитину повзти, коли вона не готова або не хоче, то ви загальмуєте процес, і у малюка він буде асоціюватися з чимось поганим. Навпаки, малюк повинен сприймати повзання як веселе заняття.

Не здавайтесь. Якщо дитина витримує на підлозі тільки кілька секунд, спробуйте ще раз через деякий час або відкладіть на наступний день.

6. Заохочуйте малюка після успішного тренування

Після того, як на сьогодні ваші вправи закінчені, подаруйте дитині багато теплих почуттів, любові та похваліть її. Не засмучуйтесь, якщо у малюка не дуже добре виходить. У нього мають виникати позитивні асоціації від повзання і йому має захотітись ще.

Само собою зрозуміло, якщо дитина рухалася до іграшки, ви повинні дати їй її в кінці вправи, навіть якщо вона не змогла доповзти до неї сама.

Як тільки ваше чадо навчиться повзати і досліджувати ваше житло, можете відзначити цю приємну подію!