Эублефар

Эублефаров часто путают с гекконами. При содержании в домашних условиях они продемонстрировали дружелюбный характер, а также достаточно активный образ жизни. Обитая в условиях природной среды они являются суровыми хищниками.

Эублефар: описание

Эти ящерицы представляют семейство эублефаровых, а также входят в подотряд гекконовых. Они не отличаются большими размерами. Гекконы характеризуются плотным мясистым телом, а также сравнительно крупным хвостом и короткой головой приплюснутой формы. Считается, что прародителями всех гекконов и эублефаров являются ардеозавры, останки которых были найдены в слоях Юрского периода. Строение его тела практически ничем не отличалось от строения тела современных гекконов. Тело ардеозавров, длиной почти 2 десятка сантиметров, при этом голова была сплющенной формы и с большими выпуклыми глазами. По всей видимости, они вели ночной образ жизни, а питались они различными насекомыми и паукообразными.

Важный момент! Эти животные были открыты в 1827 году. Свое название получили в результате сочетания двух слов “истинное веко”, если перевести. Это название связано с тем, что эти ящерицы обладают подвижным веком, чего нет у других видов ящериц.

В современном отряде гекконов присутствуют такие семейства ящериц:

• Гекконовые.
• Карподактилидаи, которые встречаются только на Австралийском континенте.
• Диплодактилидаи, которые предпочитают обитать в водной среде.
• Эублефаровые.
• Филодактилидаи встречаются только в жарких странах.
• Спаеродактилидаи отличаются самыми маленькими размерами.
• Чешуеногие имеют сходство со змеями, так как не имеют конечностей.

Гекконообразные представляют достаточно многочисленный отряд, в который входит больше одной тысячи разновидностей и порядка одной сотни родов. Процесс выделения ящериц в отдельные группы весьма спорный, поскольку их различия наблюдаются только на молекулярном уровне.

Внешний вид

Эублефары представлены различными видами, что отличает их, как по размерам, так и по окраске тела. Взрослые особи вырастают в длину до 1.6 метра, если не считать хвоста, который является их визитной карточкой. Он достаточно подвижный, листовидной формы, сравнительно толстый и несколько короче тела. У эублефаров сравнительно крупная голова приплюснутой формы, имеющая сходство с наконечником стрелы, при этом она не вытянутая, как у многих других ящериц.

Шея у ящерицы достаточно подвижная и плавно переходит в широкое округлое тело, которое сужается по направлению к хвосту. Глаза у ящерицы сравнительно большие, при этом они могут иметь различный окрас, а зрачок тонкий черного цвета. На морде можно увидеть небольшие ноздри. Линия рта проходит достаточно заметно, при этом пасть сравнительно широкая, из-за чего ящерица получила название “улыбающаяся ящерица”.

У эублефара толстый язык ярко-красного оттенка, с помощью которого ящерица облизывает свою морду и глаза. Основной окрас тела также может быть разнообразным – может быть белым, желтым, красным, а также черным. На теле может присутствовать какой-либо рисунок в виде мелких коричневых пятен, в виде полос, черных асимметричных пятен и т.д. По всему телу ящерицы разбросаны рельефные мягкие наросты. У них сравнительно тонкие конечности, но это не мешает им перемещаться сравнительно быстро. Перемещаются они с помощью изгибов своего тела, по подобию змеиных движений, но слишком быстро бегать не могут.

Где обитает эублефар?

Род эублефаров состоит из 5 видов, которые встречаются в условиях различных биотопов:

• Иранские эублефары встречаются на территории Ирана, Сирии, Ирака и Турции. Этот вид предпочитает обитать в условиях каменистых территорий. Он также считается одним из самых крупных.
• Фискус обитает на засушливых территориях Индии. Их тело достигает длины порядка 40 сантиметров, а на спине располагается контрастная полоса желтого цвета.
• Эублефар хардвика встречается на территории Индии и Бангладеш. Считается видом, который изучен сравнительно слабо.
• Леопардовые эублефары считаются наиболее распространенной разновидностью, при этом данный вид востребован в качестве домашних питомцев. В условиях естественной среды обитает на севере Индии, а также в Пакистане. Их длина тела достигает четверти метра. Леопардовые эублефары послужили материалом для получения множества морф, которых невозможно встретить в природной среде.
• Афганские эублефары встречаются только на территории Афганистана. В последнее время этот вид специалисты начали рассматривать в качестве отдельного вида. Его предпочитали относить к иранскому эублефару.
• Туркменские эублефары обитают на юге Туркмении, предпочитая территории, расположенные рядом с горной грядой Капет-Даг.

Для своей жизнедеятельности эти ящерицы выбирают территории с каменистым или песчаным рельефом. Окрас ящериц зависит от условий обитания. Это необходимо для того, чтобы оставаться незамеченным среди камней, а также на песке.

Чем питается эублефар?

Обитая в естественной среде, эти ящерицы охотятся, находясь в засаде. Они могут преследовать свою добычу, но короткий промежуток времени.

Интересно знать! У этих ящериц процветает каннибализм, так как они запросто могут съесть более мелкого или более слабого своего сородича.

При содержании в домашних условиях, чтобы прокормить своего питомца, можно использовать такие объекты пропитания:

• Сверчков различного происхождения.
• Туркменских тараканов, так как они быстро размножаются и быстро перевариваются.
• Мраморных тараканов.
• Личинок мадагаскарских тараканов.
• Новорожденных грызунов, особенно для крупных видов эублефаров.
• Бабочек и мотыльков, которых можно поймать в летний период.
• Кузнечиков, но перед этим кузнечикам следует оторвать голову.
• Мучных червей.

Мясо насекомых лучше усваивается, если перед кормлением ящерицам давать растительную пищу. Для этого лучше воспользоваться специализированными добавками в виде витаминов, сухой зелени или кальция. Ягоды, фрукты и овощи эти ящерицы не едят. Кормление лучше осуществлять с помощью пинцета, поднося еду непосредственно к пасти эублефара. Если этого не делать, то вместе с пищей ящерица может проглотить посторонний предмет, а те же тараканы просто убегут из террариума. Кормят ящерицу 2-3 раза в неделю, но давать нужно не меньше 5 сверчков, например.

Эти ящерицы едят только живую пищу. Если сверчок, например мертвый, то необходимо знать, что он свежий. Для нормальной жизнедеятельности ящерицам необходимо много воды, которую нужно менять ежедневно. Небольшая ванночка должна присутствовать в террариуме на постоянной основе.

Характер и образ жизни

Эублефары представляют не агрессивных ящериц, которые предпочитают вести ночной образ жизни. Обитая в природной среде, они в дневное время отдыхают, прячась в своих укрытиях. С наступлением темноты они отправляются на поиски пропитания. Благодаря особенностям характера поведения, эублефары очень часто содержатся в домашних условиях в качестве домашних питомцев. По отношению к человеку они практически не проявляют никакой агрессии, не кусаются, а также не боятся человека, если с ними обращаться правильно. Они считаются идеальными домашними любимцами, поскольку их можно содержать в условиях, когда в жилище человека имеются другие виды животных, а также дети.

Обитая в естественной природной среде, эти ящерицы предпочитают вести одиночный образ жизни, но в условиях неволи их можно содержать парами. Самое главное, не содержать в террариуме больше одного самца, так как драки между ними неизбежны в силу того, что они будут защищать свои территории. В данном случае, самцы будут вести себя так же, как и в дикой природе. На территории каждого самца может обитать несколько самок, при этом самки могут перемещаться по территории в любом направлении. Поэтому в террариуме лучше содержать самца и несколько самок.

Террариум придется оборудовать дополнительными элементами, вроде камней, отрезков древесины, коры и т.д., чтобы ящерицы смогли их использовать для своих укрытий. Эти ящерицы быстро привыкают к новым условиям обитания, тем более, если особи появились на свет в условиях неволи. В таком случае они в дневное время питаются, идут на контакт со своим хозяином, а в ночное время они отдыхают.

Размножение и потомство

Обитая в условиях теплого климата, у них нет определенного периода для размножения. Самец старается оплодотворять всех самок, которые обитают на его территории, несмотря на их готовность к спариванию. Если самка не готова к спариванию, она просто прогоняет самца. Если самка готова к спариванию, самец начинает за ней ухаживать. Все начинается с вибраций хвоста. Иногда эти вибрации даже можно определить на слух. Если самка не против того, чтобы спариться, то начинается процесс спаривания.

Место для откладывания яиц самка подыскивает сама, при этом она помещает на место кладки влажные ветки, листья, мох, а также камешки. Самка постоянно увлажняет кладку влагой, которую она приносит на своей коже в виде росы. Она откладывает яйца в темное время суток, после чего закапывает их влажным песком и мхом. После этого, она остается рядом с кладкой, защищая свое будущее потомство от природных врагов. Она лишь изредка покидает кладку, чтобы поесть.

В зависимости от температуры окружающей среды, на свет появляется больше самок или больше самцов.

• Самцы появляются при температуре от 29 до 32 градусов.
• Самки появляются при температуре от 26 до 28 градусов.
• На отметке 28-29 градусов на свет появляются, как самцы, так и самки.

Процесс инкубации длится от 40 до 70 суток максимально. Маленькие особи появляются на свет без сторонней помощи, самостоятельно прорывая мягкую оболочку яиц. Они появляются на свет абсолютно самостоятельными, так как уже на третьи сутки начинают добывать для себя пропитание самостоятельно.

Естественные враги

Несмотря на тот факт, что эублефары ведут ночной образ жизни, у них множество природных врагов.

Таковыми являются:

• Хищные животные, в виде лис, волков и собак.
• Кошки и грызуны.
• Пресмыкающиеся.
• Хищные птицы.
• Молодые особи могут стать обедом для своих взрослых сородичей.

Следует отметить, что никто из хищников не ведет охоту целенаправленно на эублефаров. Кроме того, что они предпочитают вести скрытный образ жизни, они зачастую могут постоять за себя. Серьезно этим ящерицам не угрожает никто.

Интересно знать! Зачастую самцу, чтобы спариться с самкой, приходится потратить несколько дней. В случае содержания в террариуме, самец и самка могут спариваться каждый день, но не каждый раз это приводит к оплодотворению. Самка откладывает от 2 до 9 яиц. Первый раз она вынашивает в себе яйца на протяжении полутора месяцев, а в последующие разы – две недели.

Популяция и статус вида

Специалистам не известно точное число эублефаров, обитающих в природной среде. Это связано с тем, что эти ящерицы ведут скрытный образ жизни. К тому же, их места обитания весьма не комфортные для изучения. Известно лишь то, что популяции многочисленные и им ничего не угрожает. Очень важную роль в данном случае сыграли заводчики. Эублефары не требуют особых условий содержания, на требуют особых условий обустройства террариумов, а также особого рациона питания. Они не проявляют агрессии и быстро привыкают к различным условиям обитания. Кроме того, они быстро привыкают к их владельцам, а некоторые из них начинают узнавать голос хозяина. Они просятся на руки и засыпают в ладонях.

С помощью заводчиков, которые скрещивают различные виды, в последнее время получено много морф. Это желто-коричневые особи, это особи с наличием желтых, коричневых и черных полос, а также особи с бледным рисунком на практически белом теле и многие другие. Благодаря этим ящерицам, специалистам удалось провести ряд удачных опытов по межвидовому скрещиванию. Независимо от видовой принадлежности, все они при скрещивании дают нормальное здоровое потомство.

Интересно знать! В 1979 году удалось поймать кобру, у которой в желудке находился непереваренный эублефар. Она его просто взяла и отрыгнула.

В заключение

Во-первых, эублефары представляют достаточно интересных животных, тем более, что они пользуются популярностью у любителей содержания в домашних условиях экзотических животных. Эти ящерицы не проявляют агрессии, и их можно содержать даже в том случае, если семья имеет ребенка. Не следует опасаться, что ящерица кого-то может укусить.

Еублефар: основи змісту в домашніх умовах

, які відносяться до сімейства еублефари. Рід еублефаров налічує 5 видів: Плямистий, Іранський, Хардвік, Афганський, Туркменскій.Наіболее популярним для домашнього утримання вважається плямистий еублефар, який приваблює своєю дивовижною леопардового забарвленням, нерідко його називають також «леопардовий гекон», але щоб переконатися в цьому самостійно, рекомендується все ж розглянути його фото. Але популярність серед террумністов плямистий еублефар заслужив ще тим, що за ним досить легко доглядати, навіть якщо ви вирішили завести ящірку вперше.

коротка характеристика

Дорослі еублефари мають довжину тіла від 20 до 30 см: самці більші і довгі, ніж самки.

Чи знаєте ви? Перший опис еублефаров здійснено британським зоологом Едвардом Грей в 1827 році.

Тіло еублефара покрите лускою, структура якої може змінюватися в залежності від середовища обітанія.Ящеріци мають кінцівки середньої довжини: особливістю є те, що передні лапи довші, ніж задні. Луска на передніх лапах звіра однорідні і плоскі, на передпліччях еублефари мають лускаті виступи, зовні схожі зі спинним горбками геконів. Для задніх лапок характерні лусочки, що мають горбисту і конічної форми.

Кігті тваринного мають верхню, нижню і дві бічні пластини. Завдяки кігтям тварини можуть легко пересуватися по м`яким покриттям і поверхонь.

Голова у тварини повністю покрита великою, але плоскою лускою. Її структура неоднорідна, має багатокутне будова, також, наближаючись до області очей, зернистість лусочок зменшується. Еублефар має досить довгий хвіст, він становить 1/3 від усього тіла жівотного.Хвосту характерні гострий кінець і опуклість, яка розташовується посередині.

Як і інші ящірки, це тварина може скидати хвіст, на його місці з`являється менш красивий і дрібніший відросток.

Залежно від виду ящірок вони мають характерні забарвлення, які відрізняються різноманітністю відтінків і малюнками у вигляді плям, смуг і інших фігур.Глаза у звірка опуклі, круглої, злегка подовженої форми.

На що звертати увагу при покупці

Вирушаючи в спеціалізований магазин, необхідно пам`ятати, що дуже дешево дані звірята коштувати не можуть, тому, якщо вам пропонують придбати тваринку на знижку або ж за символічну ціну, краще відмовитися.

Найдешевшими вважаються еублефари, які мають забарвлення типу «Normal», а якщо ж ви хочете придбати більш рідкісний екземпляр, то і коштувати він буде, відповідно, дорожче. Перед тим як купити тварину, важливо дізнатися про умови її утримання, генетиці батьків.

Звичайно, підтвердити слова продавця буде дуже складно, тому краще подбати про те, щоб отримати гарантію на повернення звірка в разі наявності невиліковної інфекції, яка може виявитися через деякий час.

Необхідно добре оглянути еублефара при продавця: перевірити хвіст, лапки, а також повіки, щоб вони не мали засохлої шкіри. Зверніть увагу на те, щоб були відсутні рани і подряпини. Тваринки спочатку повинні бути дуже активними, злегка агресивними, тому що при чужому людині тварина перебуває у стресовому стані.

важливо! Якщо ви купуєте еублефара, який стане для вас не першою твариною цього сімейства, то необхідно дотримуватися тимчасовий карантин для того, щоб перестрахуватися і переконатися, що звірятко не має гельмінтів або інфекцій. Карантин повинен тривати не менше 2 тижнів, оскільки за цей час можуть проявитися симптоми захворювання.

статеве відміну

Як було зазначено вище, самці мають більший розмір, а також більш потужну і широку шию, масивну голову, товстий хвіст, який має ряд періанальних пір, а також опуклості за клоакою. Але точно визначити стать еублефара можна після закінчення 6-місячного возраста.Также існує спосіб Вагнера, який дозволяє визначити стать еублефара відразу після народження.

Для цього необхідно скористатися потужним світлодіодним ліхтариком і посвітити в зону клоаки. Якщо ви побачите червоні лінії артерій в даному місці, то це самець, якщо таких ліній немає – це самка.

Вибір і облаштування тераріуму

Для того щоб забезпечити еублефарам правильне утримання та догляд, необхідно з відповідальністю підійти до вибору тераріуму, а також його облаштування.

Для цього варто враховувати наступні показники:

• обсяг;
• освітлення;
• обігрів;
• укриття;
• грунт;
• вологість;
• вентиляція;
• наявність води.

освітлення

Розміщувати тераріум на сонці заборонено, але еублефарам слід забезпечити чіткий світловий день, строго 12 годин, тому для тераріуму слід придбати спеціальну лампу, яка буде імітувати сонячне світло і випромінювати ультрафіолет. Також слід подбати про каганці, який буде імітувати місячне світло. Вдень лампу використовують для того, щоб забезпечити додатковий обігрів.

обігрів

У сприятливому мікрокліматі еублефар буде відчувати себе чудово, тому необхідно подбати про підігріві житла з одного боку тераріуму.

Це можна зробити за допомогою термошнура або термокилимок. Такі екземпляри прикріплюються зовні і захищені спеціальними оболонками від впливу вологи. Також елементи обігріву можна розміщувати всередині тераріуму. Температура біля нагрівального елементу в денний час доби повинна складати до 31 ° С, в нічний час – до 27 ° С. В протилежному боці від нагрівального елементу температура повітря повинна складати до 27 ° С в денний час, і до 21 ° С – в нічний.

укриття

У зв`язку з тим, що еублефари ведуть досить потайний спосіб життя, їм необхідно забезпечити спеціальні укриття, де б вони могли сховатися. В якості укриттів підійдуть шматки кори, бамбукові трубки, великі камені. Головне в створенні укриття – щоб воно було добре прикріплено, інакше еублефар може його обрушити і нанести собі вред.Очень багато примірників для укриття, які також можна придбати для тераріуму, представлено в спеціалізованих магазинах.

важливо! Укриття необхідно розміщувати в різних зонах – як в обігріваються, так і холодних, щоб еублефар міг вибрати для себе, де він хоче перебувати.

Грунт

Для того щоб створити сприятливі умови проживання домашнього вихованця, рекомендує використовувати кокосове волокно, гальку, мох сфагнум, тирса, кору з дерева. В якості підстилки краще вибирати великі предмети, щоб тварина не змогло їх проковтнути. Найчастіше нижню частину тераріуму просто засипають піском, але важливо пам`ятати, що пісок обов`язково перед цим необхідно просіяти і прокип`ятити.

Крім еублефара, ви також можете завести у себе в будинку рибок, морську свинку, папуги, кішку або собаку.

Існує дуже багато випадків, коли еублефари наїдалися піску, і у них засмічувався шлунок, після чого звір гинув. Тому краще перестрахуватися і не використовувати в якості підстилки пісок. Для того щоб тераріум було зручно прибирати, можна використовувати спеціальні покриття для тераріумів: вони наближені до природного середовища проживання, а також вважаються безпечними для звірка. Таке покриття можна вибрати і придбати в спеціалізованому магазині.

Вологість

Для забезпечення необхідної вологості вихованцям можна використовувати керамічний горщик або ж звичайний пластиковий контейнер. У ємності потрібно зробити отвір, щоб звір міг туди заходити.

Камера вологості повинна перебувати з протилежного боку від місця обігріву, щоб уникнути надмірного випаровування води. На дно камери поміщають мокру кокосову стружку, вологий субстрат або вермікуліт.Чтоби постійно вимірювати вологість в тераріумі, вам буде потрібно гігрометр.

важливо! Рекомендує щодня вимірювати показник вологості, при цьому він не повинен перевищувати 50%.

Існують також спеціальні контролюючі клімат-системи, які забезпечують необхідну вологість. Коштують такі апарати дуже дорого, тому, якщо ви зможете забезпечити належний догляд еублефару, то така камера не знадобиться.

вентиляція

Щоб забезпечити хорошу вентиляцію в тераріумі, необхідно зробити отвори в нижній його частині – з протилежного боку від місця обігріву, і у верхній частині – в місці, де знаходиться обігрів. Таким чином вийде забезпечити хорошу вентиляцію повітря: він зможе циркулювати по всій площі тераріуму і виходити через верхній отвір.

Погана циркуляція повітря або ж її відсутність може спровокувати виникнення у еублефара грибків, дерматитів, запалень.

вода

Як поїлки можна використовувати невелику і невисоку ємність. Ніякого фонтану, як для хамелеонів, еублефару забезпечувати не потрібно, він може пити звичайну стоячу воду. Якщо щодня проводити обприскування тераріуму, то встановлювати поїлку не обов`язково, тому що еублефари дуже люблять злизувати краплі води з поверхні терраріумов.Еслі ж ви забуваєте проводити постійне обприскування, то звичайно краще забезпечити тераріум поїлки.

чим годувати

Після придбання і облаштування житла варто розібратися, що ж їдять такі екзотичні тварини, як еублефари. Еублефари, як і будь-які інші ящірки, в природі звикли харчуватися павуками, комахами, гризунами і більш дрібними ящеріцамі.Оптімальним видом їжі для еублефара в домашніх умовах вважаються цвіркуни.

Також можна іноді балувати домашнього вихованця зоофобусамі і борошняними хробаками. Однак, захоплюватися не варто, тому що вони вважаються дуже калорійними. У літній період часу можна годувати еублефаров сараною, кониками, зеленими гусеницями метеликів.

Важливо звертати увагу на гусениць метеликів, щоб вони були без волосяного покриву: є ймовірність, що вони ядовітие.Всегда слід пам`ятати: якщо ви годуєте тварина комахами незрозумілого походження, то існує величезний ризик, що тварині не підійде таке харчування. Категорично заборонено давати еублефаром дощових черв`яків і опаришей.Взрослим особинам можна іноді давати шматочки фруктів в невеликих кількостях, проте варто пам`ятати, що цитрусові пропонувати не варто.

Кількість корму для еублефаров в залежності від віку:

• у віці до 1 місяця еублефаров годують до 2 разів на день, даючи 1 дрібного цвіркуна за раз;
• до 3 місяців дають 2 цвіркуна середнього розміру 1 раз в день;
• до 6 місяців годують через день, даючи 5 великих цвіркунів за раз;
• до року слід за раз даватимуть 6 цвіркунів великого розміру 3 рази на тиждень;
• починаючи від року, можна давати за раз до 10 цвіркунів великого розміру і годувати до 3 разів на тиждень.

як звертатися

Еублефари вважаються дуже товариськими вихованцями, особливо коли звикають до своїх господарів. Якщо часто брати його на руки, то з часом рептилія звикне і не буде чинити опір, а навіть навпаки – охоче йтиме на руки. Не потрібно сильно стискати тварина під час спілкування, щоб не травмувати його. Також не варто хапати еублефара, щоб витягнути з тераріуму – можна просто підставити руку, і він сам залізе на долоню.

Якщо тварина боїться, то слід акуратно завести палець під черево, а іншими обхопити тіло та впевнено взяти, другий рукою можна прідержівать.Совсем маленьких еублефаров не рекомендують брати на руки, поки вони не зміцніють і не звикнуть до середовища проживання. Приблизно через 2 тижні після народження можна привчати звірка до рук. Малюки особливо активні, вони можуть дуже швидко бігати по руках і випадково зісковзнути, тому важливо не тримати їх на великій висоті, тому що під час падіння вони можуть сильно травмуватися.

Дуже швидке тварина також може втекти і сховатися в квартирі, але не рекомендують пересувати меблі в пошуках тварини, щоб його не придавити: краще деякий час почекати і еублефар обов`язково з`явиться сам.

Домашнього вихованця краще брати на руки до годування, тому що еублефари хоч і маленькі, але досить розумні тварини: вони вибудовують чіткі взаємозв`язки між вашим появою і прийомом їжі. Тобто, коли ви з`являєтеся – це знак еублефару, що скоро його покормят.Еще одна причина не брати еублефара після годування на руки – він може просто відригнути їжу або ж випорожнитися.

можливі хвороби

Найпоширенішими захворюваннями і проблемами, які можуть виникнути у еублефара є:

Ознаками виникнення паразитів вважаються: відмова від їжі, зміна розмірів хвоста здуття живота, рідкий стілець з характерним неприємним запахом, можливо також поява опаришів гельмінтів біля стільця. Якщо ви сумніваєтеся, чи хвора ваш домашній вихованець, то рекомендують здати кал на обстеження. При виявлення паразитів необхідно приступати до лікування.

Для цього підійде такий препарат, як «Профендер» або «РептіЛайф». Також необхідно забезпечити вихованців великою кількістю гарячих напоїв з «регідрон», який потрібно розводити у воді згідно з інструкцією.

Ще одним важливим елементом від позбавлення звірка від паразитів є прибирання тераріуму. Житло слід оглядати на наявність нових фекалій і регулярно їх прибирати, щоб запобігти повторному зараженню тваринного. Також після лікування слід замінити вологу камеру або добре її прокип`ятити, щоб уникнути виникнення паразитів знову.

Дана хворобу є незаразной, але дуже небезпечною, якщо вчасно не почати лікування. Ознакою рахіту є деформування лап: такий симптом може виникати як і в ранньому віці, так і в більш зрілому, при нестачі кальцію. Стежте за твариною: якщо воно стосується черевом землі, рухається дуже повільно або погано встає на лапки, слід негайно почати лікування.

При подальшому розвитку рахіту можливо викривлення хребта, який з часом може повністю зруйнуватися і привести до загибелі тварини.

Якщо запустити хворобу і дочекатися, поки звір буде погано стояти на лапках або зовсім не зможе рухатися, допоможуть тільки спеціальні ін`єкції у ветеринарній клініці. Для лікування рахіту необхідно звернутися до ветеринара для того, щоб він призначив лікування і приписав необхідні вітаміни і мінеральні речовини, яких не вистачає організму еублефара.

• У тварини також можуть виникнути грибкові захворювання, які вимагає звернення до фахівця для діагностики та призначення лікування. В цьому випадку краще не намагатися самостійно лікувати тварину, щоб не погіршити стан.

Розведення молодняка

Період спарювання для еублефаров починається в кінці лютого і закінчується на початку травня. Відкладати яйця самки можуть до кінця серпня.

Для того щоб розвести потомство еублефаров, необхідно підготувати їх до спаровування. Особливо слід звернути увагу на харчування самок і добре їх відгодувати. Також самки мають бути у віці не менше 11 місяців. Важливо надати самкам підгодівлі, які містять кальцій, щоб забезпечити здоров`я потомства і самого звірка.

Коли самка підготовлена ​​і вже готова до спаровування, можна почати підсаджувати до неї самца.После спарювання поява яєць відбувається через місяць.

Подальші кладки можуть відбуватися з інтервалами від 10 до 20 днів. Самці слід забезпечити постійний прийом їжі.

природним шляхом

Після кладки самкою яєць їм необхідно забезпечити достатню температуру для того, щоб з них з`явилося потомство.Без інкубатора це буде вкрай складно, але все ж можна спробувати обігріти яйця за допомогою цілодобового штучного освітлення. У зв`язку з тим, що підтримка потрібної температури в даному випадку – дуже скрутний процес, в домашніх умовах, швидше за все, у вас нічого не вийде .

Якщо ви хочете отримати молодняк еублефаров, то рекомендовано придбати інкубатор, який забезпечить яйця необхідним теплом та іншими умовами для вирощування молодняка.

інкубація

Самка під час кладки самостійно риє ямки в субстраті і відкладає туди яйца.После цього слід забрати яйця і покласти в інкубатор на 45-55 днів і тримати при температурі до 33 ° С. Температура в інкубаторі безпосередньо впливає на стать молодняка: якщо яйця тримати в інкубаторі при температурі 27-28,5 ° С, то, швидше за все, вилупляться самки. А якщо тримати при температурі від 28,5 до 33 ° С, то вилупляться самці.

Догляд за молодняком

Коли вилупляться малюки, їх необхідно відразу ж перемістити в окремий контейнер, який має штучний обігрів. Забезпечте вологу підстилку в контейнері, щоб полегшити першу линьку малюкам. Після линьки, а вона відбувається протягом 4 днів, слід запропонувати їжу малишам.Молодняк можна тримати окремо або ж групами, але за умови однакового віку.

Чи знаєте ви? Еублефари в дикій природі живуть менше, ніж в неволі. При цьому самки доживають до 8-річного віку, а самці – до 10-річного. У домашніх умовах еублефари доживають до 30-річного віку.

Таким чином, варто відзначити, що еублефар – досить невибаглива тварина, і його зміст в домашніх умовах не повинно доставити особливих клопотів, звичайно, тільки в тому випадку, якщо забезпечити йому нормальну середовище проживання.