Хто найбільший борець

Хто на світі всіх сильніше?

З пожовклих фотографій і афіш дивляться на нас молодецькі вусаті молодці, одягнені в забавну спортивну форму кінця позаминулого століття або початку минулого, XX століття. В могутніх налитих м’язах відчувається вражаюча сила, ясно, що пудові гирі для таких богатирів подібні дитячим іграшкам. Це – знамениті російські борці, про славні перемоги яких розповідали багато письменники, наприклад, Олександр Купрін.

Нам з вами не так-то легко уявити, що в ту далеку пору змагання професійних борців, як правило, відбувалися не в спортивних залах, а на аренах цирків. І що борці гастролювали по різних містах і країнах, як в наші дні естрадні виконавці. Але так і було, причому зали цирків завжди заповнювалися вщерть і в Москві, і в Одесі, і в Парижі.

Особливо славився в ті часи Іван Піддубний. Ім’я його навіть стало прозивним: з Піддубним порівнювали будь-дуже сильного, могутнього людини. У молоді роки майбутній знаменитий атлет працював портовим вантажником у Феодосії і Севастополі, виділяючись своєю силою навіть серед дуже неслабких товаришів. Ас 1897 року, у 26-річному віці, почав виступати на цирковій арені як професійний борець і атлет-гиревик – в ту пору борці, до захоплення глядачів, змагалися і в піднятті важких предметів.

Але гирі гирями, а серед борців рівних суперників у Піддубного, можна вважати, не було. У першому десятилітті XX століття він майже незмінно ставав переможцем найбільших чемпіонатів світу серед борців-професіоналів. Піддубний виступав протягом. сорока років. Гастролював за кордоном, побував у 14 країнах, і за весь час своєї спортивної кар’єри програв лише кілька сутичок.

Світову популярність здобули й інші російські професійні борці. Причому один з них, учень Піддубного Іван Заїкін, прославився не тільки на борцівському килимі, але і як один з перших російських авіаторів. Навчившись повітроплавання в Парижі, він здійснював показові польоти на аероплані в багатьох містах Росії. Ну а як борець Заікін виступав і в Європі, і в Америці, в Африці і навіть в Австралії, і скрізь його виступи користувалися величезним успіхом.

Втім, чому тут дивуватися? Російські професійні борці тих років були найсильнішими на планеті, а сама боротьба завжди була одним з найпопулярніших видів спорту. І одним з самих древніх: адже у сутичці двох борців вирішується, хто з них сильніший, а дух такого змагання здавна був властивий людині. Хто сильніший, жваво цікавило не тільки самих борців, але і глядачів, які спостерігали за поєдинком.

До речі, дуже захоплююча навіть історія боротьби. Як, коли і де вона ставала видом спорту? Які існують види спортивної боротьби? А ось ще один цікавий питання: в якому вигляді боротьби ставали чемпіонами російські богатирі кінця XIX – початку XX століття? Ось з нього і почнемо.

Виявляється, на афішах, в програмах змагань, у газетних звітах Івана Піддубного та Івана Заїкіна величали чемпіонами з французької боротьби. А що це за така боротьба? Сучасний спорт такого виду начебто і не знає – змагання проводяться з греко-римської боротьби, з вільної боротьби, дзюдо, є ще й спортивна боротьба самбо.

Втім, на питання відповімо трохи пізніше, а поки що пригадаймо, що у різних народів світу здавна існували різні види боротьби на поясах, кушаках, з підсіченнями, захопленнями – однак найчастіше мета у борців переслідувалася одна: покласти суперника на лопатки.

Точно так само було і у давньогрецьких атлетів, вельми уважавших і котрі культивували боротьбу. У всіх грецьких містах-державах, починаючи з VIII століття до нашої ери, будували спеціальні зали для боротьби, називалися палестрами. Змагання борців обов’язково включалися в програму античних Олімпійських ігор. Борці змагалися за певними правилами, уявлення про яких можна отримати за багатьма античними джерелами. Атлети могли захоплювати один одного не нижче пояса, заборонені були підсічки, удари ногами, не можна було брати руками ноги супротивника.

Багато століть тому, коли у світі знову починали відроджуватися спортивні змагання, зрозуміло, боротьба не могла не стати одним з найпопулярніших видів спорту. Проте в різних країнах відродження її відбувалося по-різному. У Франції, наприклад, наприкінці XVIII – початку XIX століття за зразок взяли саме античну боротьбу. Саме у Франції почали проводитися перші змагання з боротьби – спочатку чемпіонати окремих міст, потім всій Франції, нарешті, і чемпіонати світу, на які приїжджали борці з інших країн. Були сформульовані перші офіційні правила боротьби слідом за Францією вона набула поширення у багатьох країнах, включаючи Росію.

За місцем, де вперше були визначені її правила і де вперше пройшли чемпіонати світу, цю боротьбу, «скроєну» за античним зразкам, стали називати французької. У цьому виді боротьби і виступали знамениті російські професійні борці, які вражали світ своєю силою. Назва «французька боротьба» проіснувало досить довго. Але паралельно з ним в пам’ять про античних Олімпійських іграх з’явилося й інше – греко-римська боротьба. Справа в тому, що багато століть грецькі Олімпійські ігри з неодмінними змаганнями борців проходили вже при владі Стародавнього Риму.

Під такою назвою цей вид боротьби в 1896 році був включений в програму Олімпійських ігор нового часу, відроджених П’єром де Кубертеном. На жаль, ні Івану Піддубному, ні іншим російським борцям взяти участь у перших нових Олімпійських іграх не довелося: адже вони були, треба повторити, не аматорами, а професіоналами і отримували за свої виступи чималі гонорари. А на зорі сучасних Олімпійських ігор до них допускалися лише спортсмени-любителі.

Однак пригоди з назвою цього виду боротьби тривали. У нашій країні, наприклад, вона довгий час іменувалася класичною боротьбою і лише порівняно недавно стала називатися греко-римської. Як би те ні було, тепер, як відомо, змагання борців відбуваються не на цирковій арені, а в спортивних залах, на спеціальному килимі розміром 12 на 12 метрів. Весь поєдинок складається з двох періодів по три хвилини кожен.

Чисту перемогу, яка називається туше, здобуває той, хто змусив суперника доторкнутися до килиму обома лопатками. Якщо ж за весь час сутички нікому з борців зробити цього не вдалося, переможцем визнається той, хто набрав більшу кількість балів, що присуджуються суддями за вдале і ефективне виконання прийомів.

Ну, а що ж інші види боротьби? Вільна боротьба, на відміну від греко-римської, зароджувалася в Англії. Навіть за назвою можна судити, що в цій боротьбі спортсменам дозволяються багато прийоми, відсутні в класичному вигляді. Тут припустимі підсічки, захоплення ніг, перевороти.

Однак, як і в класичній боротьбі, суперника треба змусити доторкнутися до килиму обома лопатками або ж набрати більшу кількість балів.

Ще один вид сучасної спортивної боротьби – це дзюдо. Вона походить від знаменитої японської системи фізичної підготовки і самозахисту джиу-джитсу. Дзюдоїсти виступають в кімоно з вільним поясом, без взуття, а перейми проходять на спеціальних матах – татамі.

У боротьбі дзюдо можна больові прийоми, але проводити їх можна тільки руками, а також задушливі захвати. Для перемоги треба протягом 30 секунд утримувати противника притиснутим спиною до татамі або змусити його до здачі больовим або задушливим прийомом. Перемога в дзюдо може бути чистою («іппон»), складної («согогачи»), за очками («ваза-арі»), з невеликою перевагою («ваза-арі ничикай ваза»). Цікаво, що, незважаючи на досить жорсткі прийоми, що застосовуються в цьому виді боротьби, слово «дзю» означає по-японськи м’якість, а «до» – це шлях.

А чи є зараз у нас в Росії гідні спадкоємці знаменитих російських борців, блищали століття тому? Відразу ж приходить на пам’ять ім’я Олександра Кареліна, прославленого чемпіона в тій же греко-римської боротьби. Цей спортсмен включений до числа 25 кращих атлетів світу XX століття. У цьому списку його ім’я межує з такими зірками спорту, як футболіст Пеле, боксер Мохаммед Алі, гімнастка Лариса Латиніна. В 1988 році розпочалася унікальна переможна серія російського борця: протягом 12 років він не програв жодного турніру. Більше того, у сутичках з ним його противники завойовували лише мінімальна кількість балів, іншого він їм не дозволяв. У ці 12 років Карелін тричі ставав олімпійським чемпіоном, 9 разів вигравав чемпіонати світу, 12 раз добивався перемоги на чемпіонатах Європи, 13 разів перемагав на чемпіонатах країни. Правда, титули тут були різними – чемпіон СРСР, чемпіон СНД, чемпіон Росії.

Лише в 2000 році на Олімпійських іграх в Сіднеї грянула сенсація. Мало хто сумнівався, що великий борець стане чотириразовим олімпійським чемпіоном. Але. спорт є спорт, і в Сіднеї в одну мить став світовою знаменитістю американський борець Рулон Гарднер. Його перемоги над Карєліним не очікував ніхто, в тому числі і він сам. Недарма американський борець потім цілком щиро сказав журналістам: «Карелін – бог. Він був і залишиться найкращим борцем. А я просто олімпійський чемпіон. І ввійду в історію не як Рулон Гарднер, а як переможець Кареліна».

Росія готується вивести ядерну зброю в космос? Як це і для чого

Американська влада заявила про якусь “загрозу національній безпеці”. За даними ЗМІ, йдеться про можливі плани Росії розмістити ядерну зброю в космосі. Що взагалі відбувається і чи було вже подібне в історії?

Голова комітету з розвідки Палати представників Конгресу, республіканець Майк Тернер 14 лютого повідомив, що комітет надав членам Конгресу дані про серйозну загрозу національній безпеці США.

“Прошу президента Байдена розсекретити всю інформацію щодо цієї загрози, щоб Конгрес, адміністрація та наші союзники могли відкрито обговорити дії, необхідні для відповіді на цю загрозу”, — так сказав Тернер, не надавши додаткової інформації.

При цьому безпосередньої загрози для США та їхніх союзників, за словами офіційних осіб, наразі немає.

Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван відмовився коментувати суть справи, висловивши здивування тим, що інформація стала публічного до того, як Білий дім обговорив її з конгресменами і фахівцями з розвідки.

Космодром “Плесецьк” в Росії використовується для запуску в космос військових супутників

Американські телекомпанії CNN та ABC, газета New York Times, а також агентство Reuters повідомили, посилаючись на анонімних чиновників, що йдеться саме про підготовку Росії до розміщення ядерної зброї у космосі.

За словами співрозмовників New York Times, нові розвідувальні дані стосуються потенційного розміщення в космосі протисупутникової ядерної зброї. “Офіційні особи кажуть, що нові розвіддані цілком серйозні, але ці нові засоби все ще розробляються, і Росія поки що їх не розгорнула. Відповідно, вони не становлять безпосередньої загрози Сполученим Штатам, Україні чи європейським союзникам Америки”, – пише New York Times.

За словами співрозмовників газети, ці розвіддані отримані кілька днів тому, вони секретні. Розкрити їх без компрометації джерела неможливо.

Тому заява Майка Тернера, за даними New York Times, розлютила Білий дім. Вона загрожує втратою цінних джерел інформації про Росію.

Речник Кремля Дмитро Пєсков уже заявив, що не може прокоментувати публікації щодо підготовки до розміщення ядерної зброї.

“Я ніяк не можу це прокоментувати…Але очевидно, що Білий дім намагається правдами чи неправдами спонукати Конгрес на голосування щодо законопроєкту про виділення грошей (Україні), це очевидно”, — сказав він журналістам.

В четвер 15 лютого координатор зі стратегічних комунікацій у Раді національної безпеки Білого дому Джон Кірбі підтвердив, що загроза національній безпеці, про яку напередодні говорили американські законодавці, пов’язана із розробкою Росією зброї проти супутників у космосі.

Президент США Джо Байден уже розпорядився налагодити контакт із Москвою з цього приводу.

В Білому дому також уточнили, що поки виступають проти оприлюднення більш детальних розвідувальних даних про цю загрозу з боку Росії.

Це заборонено?

Підготовка до запуску ракети-носія “Союз – 2.1б” з космодрому Плесецьк в грудні 2022 року

Людство за недовгу історію підкорення Всесвіту вже встигло здійснити декілька ядерних вибухів в космосі. І навіть готувалось до атомних випробувань на Місяці.

Розпочали вивчення ефекту від ядерних вибухів у верхніх шарах атмосфери американці. В серпні 1958 року вони здійснили серію підривів ядерних зарядів у верхніх шарах земної атмосфери над островом Джонстон, що біля Гаваїв у Тихому океані.

Згодом в режимі секретності відбулися перші три ядерні вибухи безпосередньо в космосі.

Випробування були над південною частиною Атлантичного океану. Ракети запустили з військового корабля США. Цей проєкт отримав назву “Аргус” (в давньогрецькій міфології так звали багатоокого велетня – охоронця богів Олімпу).

Радянський Союз вирішив наздогнати США в цій гонитві і в 1961 році провів низку вибухів ядерних зарядів в космічному просторі.

Ця “небезпечна гонка” завершилась в 1963 році, коли Вашингтон і Москва уклали угоду про заборону ядерних випробувань в трьох середовищах: в атмосфері, космосі і у воді.

В 1967 році США, Британія та СРСР, правонаступницею якого пізніше оголосила себе Росія, пообіцяли один одному також не розміщувати в космосі ядерну та іншу зброю масового знищення, уклавши відповідний договір. У наступні роки до нього приєдналося понад 100 країн.

Крім того, у 2019 році на Генеральній асамблеї ООН ухвалили резолюцію про нерозміщення в космосі взагалі будь-якої зброї, а російське МЗС регулярно повідомляє про укладання двосторонніх договорів про нерозміщення першими зброї в космосі з такими країнами, як, наприклад, Уганда або Сьєрра-Леоне.

Щоправда, в 2023 році російська влада публічно оголосила про відкликання своєї ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Причиною начебто стало те, що цей документ, ухвалений в 1996 році, так і не ратифікований США.

Що дасть ядерний вибух у космосі?

Джерела американських ЗМІ допускають, що мішенню російської ядерної зброї в космосі можуть бути супутники.

Однак опитані ВВС експерти мають різні думки щодо того, чи можливо взагалі провести ядерний вибух так, щоб пошкодити значну кількість супутників.

Очільник російського “Інституту космічної політики” Іван Мойсеєв вважає, що ефект від вибуху ядерного заряду буде мінімальний.

По-перше, в космосі не буде ударної хвилі від вибуху, а загроза розсіювання уламків буде не така значна за площею. Основний ефект – електромагнітне випромінювання, яке може вивести з ладу лише деякі супутники.

“Вражальна здатність, а саме електромагнітне випромінення, швидко падає чим далі від епіцентру вибуху. Тобто це зможе пошкодити лише два-три супутники, максимум десять, це при тому, що там тисячі їх на орбіті”, – вказує експерт.

За його словами, щоб вибухом “засліпити” угруповання американських супутників Starlink, Росії необхідно провести “сотні, а то і більше вибухів”.

Український фахівець, колишній співробітник Державного космічного агентства Андрій Колесник вважає, що все залежить від потужності ядерної бомби.

Він не виключає варіанту, що вибух на навколоземній орбіті може пошкодити сотні супутників, а на геостаціонарній – вивести з ладу телекомунікаційну апаратуру, яка, наприклад, забезпечує зв’язок на Землі.

“Для чого це робиться? Щоб продемонструвати світові, що вони (росіяни) готові на все для досягнення своєї мети. При тому, що РФ програє на сьогодні суперництво в космічному просторі”, – пояснює він ВВС.

Автор фото, Facebook Andrii Kolesnyk

Колишній радник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник впевнений, що Росія перетвориться на “світового ізгоя” в разі застосування ядерної зброї в космосі

Чи можна це зробити непомітно?

Засобом розміщення такої зброї може бути звичайний космічний апарат, наприклад, супутник, в якому як вантаж буде ядерна зброя, каже Андрій Колесник.

Це може бути пристрій, яким керуватимуть за допомогою електромагнітного випромінювання, лазерного випромінювання, а також це може бути безпосередньо вибухівка, яка використовується в боєголовках ракет стратегічного призначення.

Голова “Інституту космічної політики” Іван Мойсеєв погоджується, що “ядерний супутник” можна замаскувати під звичайний. Але майже нереально, щоб іноземні розвідки проґавили це.

“За російськими супутниками, яких не так вже і багато, стежать уважно. При появі “незвичайного “супутника – з незвичною орбітою, місцем запуску – до нього буде прикута увага усіх спостерігачів, усіх експертів, усіх телескопів”.

Підготувати такий запуск в умовах секретності практично неможливо, вважає російський фахівець.

Автор фото, Facebook Иван Моисеев

Очільник російського “Інституту космічної політики” Іван Мойсеєв (справа) впевнений, що можливий вибух ядерної зброї РФ в космосі не буде мати значного ефекту на супутники.

Що хоче Росія?

Тож, якщо припущення про агресивні космічні плани Кремля правильні, то якого ефекту намагається досягти РФ?

“Це підвищення ставок”, – каже Андрій Колесник.

При цьому він зауважує, що даних про російські розробки з розміщення ядерної зброї на супутниках немає. Відсутня інформація і про роботу в цьому напрямку дослідницьких установ.

Якщо ж Москва наважиться на такий крок, то стане “ізгоєм” в світовому космічному співтоваристві, запевняє науковець.

Аналітик Іван Мойсеєв також не бачить практичного зиску в тому, щоб виводити таку зброю в космос.

“Використати її як шантаж? Тоді треба дивитись на зворотні наслідки цього. Це буде порушення двох фундаментальних космічних договорів і відповідно потужний дипломатичний провал. А по-друге, немає жодного виграшу в цьому, бо як погрози можна використовувати і звичайні ракети, що зараз і робиться”, – зауважує голова “Інституту космічної політики”.

Також на цю тему

Український борець, який став віцечемпіоном Європи, відмовився від спільного фото з росіянином

13 лютого українська скарбничка поповнилась двома нагородами у греко-римському стилі. Першу медаль Україні приніс уродженець Волновахи Олександр Грушин, – пише 24 канал.

Показав свою позицію до суперників країни-агресора

25-річний борець став віцечемпіоном Європи у ваговій категорії до 63 кілограмів.

У фінальній сутичці українець поступився представнику Азербайджану Мураду Маммадову 2:1.

Третю сходинку між собою розділили болгарин Едмонд Назарян, якого Олександр переміг у півфіналі, та “нейтральний” росіянин Анвар Аллах’яров.

На церемонії нагородження Грушин проявив патріотичну позицію та не зробив спільне фото із російським борцем, який здобув “бронзу”. Олександр не підійнявся до усіх призерів на найвищу сходинку п’єдесталу заради фото.

Це вже не перший подібний вчинок від українських борців та борчинь.

На своєму шляху до “срібла” Грушин пройшов суперників із Франції (3:1), Швеції (4:3) та Болгарії (9:5).

Відзначимо, що у родині Грушина не лише він захищає синьо-жовтий прапор на борцівському килимі. Його дружина Аліна Акобія-Грушина є не менш титулованою борчинею жіночої збірної України.

Аліна вже привітала свого чоловіка із нагородою.

Ти завоював цю нагороду своєю клопіткою працею та терпінням! Ти боровся за нас двох! Моя гордість! За Україну! За Волноваху! Біла Церква та вся Київщина пишається! Я завжди знала, що ти можеш і на цьому чемпіонаті ти довів це всім! Дякуємо Збройним Силам України за змогу прославляти нашу країну. Велика подяка кожному хто допоміг у підготовці до цього чемпіонату. Чекаю вдома, мій найдорожчий! – написала Аліна Грушина.