Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів – значна кількість саме абревіатур. 33 Це явище поширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме – тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, – а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.

Отже, абревіатура (італ. аЬЬгеуіатга від лат. аЬЬгечіо – скорочую)

– скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та -як результат її – лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури 34 , напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООНтощо. Основні умови їхнього функціонування – доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають “лексичними скороченнями” 35 .

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

• 1. Ініціальні абревіатури – утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:
  • а) буквені – їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалежних Держав; МЗС-Міністерство закордонних справ; СБУ- Служба безпеки України; МВФ – Міжнародний валютний фонд; ЛНУ- Львівський національний університет; ТзОВ – Товариство з обмеженою відповідальністю; СП- спільне підприємство; ТСН- Телевізійна служба новин;
  • б) звукові – їх вимовляють як звуки: СІЛКО – Європейська школа кореспондентської освіти; НАН – Національна академія наук; ЧАЕС
  • – Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ-Відкрите акціонерне товариство; ДАІ – Державна автомобільна інспекція; ЗМЇ -засоби масової інформації; ЦУМ- центральний універсальний магазин; СН/Д – синдром набутого імунного дефіциту.

  Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне – повне, яке є словосполученням, інше скорочене – абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом евро, напр.: еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС- Європейська валютна ситема, ЄВБ- Європейський валютний банк, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄС – Європейський Союз.

  За змістом абревіатури можна поділити на:

  ~ назви телевізійних агентств і програм ( УТ, УТН, УНІАН- Українське національне інформаційне агентство новин);

  • – назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА – Національний університет “Києво-Могилянська академія’);
  • – назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу-Бурлеск – Балаган – Буфонада);
  • – назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ-Бібліотека української літератури, СУМ – Словник української мови; “ПіК”- “Політика і культура”; “СіЧ””Слово і час”, “ГУ”- “Голос України “);
  • – назви відділів, відділень, факультетів (райвспоживспілка, обл-но, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак);
  • – назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);
  • – назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан);
  • – назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (лавсан,тикональ -титан+кобальт+нікель+алюміній, комол – кобальт+молібден, колінвал, апарат УЗД, ГАЗ-51, Ту-154, Ан-24) та ін.

  Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам: а) слово має легко “розгортатися” в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису. Невдалими можна вважати немилозвучні абревіатури (СЄХЛ- Східноєвропейська хокейна ліга; СФУ-ЖО – Світова федерація українських жіночих організацій; ЄФВС -Європейський фонд валютної співпраці; ТКЛТБ- Телекомпанія Львівського телебачення; ЗЗБВ-завод залізобетонних виробів), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО – Київський інститут народної освіти; УХО-Українська християнська організація; ЛАК-Ліга арабських країн), незрозумілі (молзавод, індпошив, промпродукти). Наслідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба – внз або виш, зво, ОМОН, а треба – ЗМОП, ін ‘яз, а треба – інфак. Як релікти сприймаємо запозичені з російської мови абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определенного места жительства), спецназ (отряд специального назначения) та ін.

  Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному політичному житті українського суспільства, мова запозичила в готовому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organization) – Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО (UNESKO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) -Організація Об ‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Частина абревіатур – назв країн і міжнародних організацій, фондів виникла вже на основі перекладених номінацій: UNO – ООН (Організація Об ‘єднаних Націй); IMF-МВФ (Міжнародний валютний фонд); USA – США (Сполучені Штати Америки). Деколи трапляються розбіжності в скороченні відомих назв, зокрема в українських діаспорних джерелах. Наприклад, США в Америці й Канаді може звучати як ЗДА (3 ‘єднані Держави Америки) або ЗСА (3 ‘єднані Стейти Америки). 36

  Вживаються абревіатури й в електронному дискурсі: WWW (World Wide Web) – всесвітнє інформаційне середовище, PC – personal computer, IRC (Internet Relay Chat) – спілкування в реальному часі. Відмінна риса абревіації в електронних текстах – скорочення не тільки термінів, а й слів, які часто вживають у розмовній мові, словосполучень і окремих речень (аж до 30-ти знаків). Ця система спілкування дедалі більше привертає увагу мовознавців 37 .

  В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції – інформативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає документ. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політичних досліджень), потім тільки УЦЕПД.

  Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостійні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінними або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, напр.: НТР (ж. р.) – науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, напр.: Донбас, загс – чоловічого роду, бо закінчуються на приголосний.

  Відмінюються абревіатури:

  • 1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;
  • 1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;

  Не відмінюються абревіатури:

  • 1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу;
  • 2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.

  Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

  Правила скорочування слів

  Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, – графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів:

  • – крапкові (ім., див., с, м.);
  • – дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);
  • – із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);
  • – нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);
  • – комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень:
    • а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;
    • б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав ., зам., член-кор., акад.;
    • в) назви дат і календарних термінів: //. е.,в., ст., м-ць, р., рр.;
    • г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд;
    • д) форми звертання: п., грам.;
    • е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; є) найменування документів: квит., накл.;
    • ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл .,

    Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі правила користування скороченнями:

    • – слово має закінчуватися на приголосний (за невеликими винятками – о. – острів, отець, А – ампер);
    • – слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол,, філос);
    • – не можна скорочувати в тексті ключових слів;
    • – написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

    Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам’ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис-топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. – роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І.-Іван, М. – Михайло, а не їв., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно -с; писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

    Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.

    Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
    одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст

    Медичні абревіатури

    Перерахування фінансової допомоги нашому порталу

    Алгоритм MARCH в концепції TCCC (Tactical Сombat Сasualty Сare) рекомендується застосовувати на другому етапі роботи – Tactical Field Care, іншими словами, у жовтій або зеленій зоні, коли Ви вже не перебуваєте під вогнем та можете сконцентруватися на наданні допомоги пораненому в повному обсязі. Алгоритм визначає пріоритети і порядок дій в наданні допомоги пораненому.

    Алгоритм MARCH розшифровується як:

    M (Massive bleeding) – Масивна кровотеча.

    A (Airway Management) – Управління дихальними шляхами.

    R (Respiration) – Дихання.

    C (Circulation) – Циркуляція.

    H (Head injury / Hypothermia / Hypovolemia) – Травма голови / Гіпотермія / Гіповолемія.

    В першу чергу слід не забувати про інфекційну безпеку. Обов’язково надіти медичні рукавички на початковому етапі, якщо це не зроблено раніше!

    Нагадуємо, що за протоколом TCCC в бойових умовах пораненому без свідомості і дихання допомога не надається – він визнається мертвим. Але якщо, все ж таки, є можливості і ресурси на його порятунок – слід зробити все, що можливо.

    М – масивна кровотеча

    Робота продовжується з того місця, на якому була закінчена робота в червоній зоні. Перевіряємо якість зупинки кровотечі: наскільки добре накладено турнікет, чи не потрібен другий, а може, навпаки, не потрібен навіть і перший. На цьому ж етапі варто замінити зупинку кровотечі за допомогою турнікета на зупинку за допомогою гемостатика, якщо він є у наявності, або, давлючої пов’язки.

    Якщо в червоній зоні роботи з кровотечею не було – перевіряємо пораненого на наявність кровотеч. Ще раз ретельно оглядаємо потерпілого і шукаємо пропущені великі кровотечі в критичних місцях, таких як шия, пахви і пах.

    Не забуваємо розмовляти з постраждалим протягом усього процесу, так можна оцінити рівень його свідомості. Більш того, його розмова з рятувальником означає, що він, по-перше, дихає, по-друге, якщо він говорить розумно, це означає, що його мозок отримує достатню кількість крові та кисню, а це добра ознака того, що він в даний момент не перебуває в стані шоку .

    Якщо потерпілий знаходиться в сплутаній свідомості – не забуваємо роззброїти його і забрати або відключити його рацію.

    А – Управління дихальними шляхами

    Якщо поранений не спілкується з рятувальником, то в цьому випадку необхідно перевірити дихання: закинути його голову, щоб відкрити дихальні шляхи, заглянути до рота, очистити його, якщо потрібно і перевірити дихання:

    – Дивитися, чи є підняття-опускання грудної клітки або області живота.

    Перевіряти дихання слід протягом 5-10 секунд.

    У разі, якщо потерпілий без свідомості і дихає, необхідно убезпечити його дихальні шляхи. Як правило, це досягається шляхом закидання голови і утримання підборіддя піднятим. В якості альтернативи можна використовувати бічне відновне положення або назофарингеальний повітровід.

    Якщо потерпілий прийшов до тями і намагається прийняти будь-яке інше положення тіла, при якому йому буде легше дихати слід дозволити йому це зробити. Наприклад, потерпілий з травмою обличчя і кровотечею з рота або носа може краще підтримувати своє дихання сидячи і нахиляючись вперед – не слід змушувати його лягти, оскільки це тільки викличе скупчення всієї крові і слини в його дихальних шляхах.

    Обнажаємо грудну клітку, і оглядаємо її на наявність ран. Накладаємо оклюзійну пов’язку на всі рани, які виявлені на грудях, пахвах і шиї. Перевіряємо, чи немає переломів ключиці, грудини і ребер. Перевіряємо спину.

    Слід бути готовим до наявності напруженого пневмотораксу, якщо у пораненого є пошкодження живота або грудей. В даному випадку слід розглянути можливість виконання декомпресії грудної клітини голкою в разі, якщо є рана грудної клітини (або навіть підозра на рану грудної клітини) та прогресуюче утруднення дихання.

    С – Циркуляція

    Як і на початку алгоритму, життєво важливо знову перевірити виконаний раніше контроль кровотеч. Перевіряємо турнікети, при необхідності накладаємо додатковий, або замінюємо турнікет на давлючу пов’язку з гемостатиком.

    Чистими руками проводимо перевірку на кровотечу з голови до ніг. Виконуючи це з закривавленими руками, можна отримати хибнопозитивний результат.

    Якщо при перевірці на пальцях або долонях з’являється кров, то потрібно точно визначити місце рани, оголити його, оцінити і вжити необхідних заходів щодо зупинки кровотечі. Ніяких негайних дій не потрібно в тому випадку, якщо виявлена незначна венозна кровотеча.

    З’ясовуємо, сильний у пораненого пульс або слабкий. Можливо, не вдасться знайти пульс на кінцівках – відсутність периферичного пульсу означає, що є небезпека розвитку шоку. Перше, що потрібно зробити в цьому випадку, це перевірити пульс на сонної артерії, щоб переконатися, що поранений все ще живий.

    Потім оцінюємо периферичний кровообіг, оцінивши температуру шкіри і наявність поту.

    Перевіряємо, чи немає перелому тазу, перш ніж перевернути пораненого на бік. Стабілізуємо передбачуваний перелом таза за допомогою шини.

    Поки проводиться перевірка на переломи таза, також виконується пошук зламаних кісток в інших місцях (особливо грудина і стегнова кістки).

    Готуємо все необхідне обладнання, включаючи додаткові оклюзійні пов’язки, бинти та ноші.

    Пораненого повертають на бік і починають обробляти рани нижньої частини тіла і кінцівок.

    Потім перевертають постраждалого на спину і оцінюють заново:

    – Дихальні шляхи, дихання, кровообіг

    – Якість вже виконаних маніпуляцій:

    – На місці чи і чи добре закріплений чи повітропровід?

    – Турнікет досить затягнутий?

    – Оклюзійні пов’язки не відклеїлися?

    Заповнюють картку потерпілого, використовуючи водостійкий маркер, на картці відмічають час накладення турнікета, відзначають також, якщо зняли турнікет і замінили його пов’язкою.

    H – Травма голови / Гіпотермія / Гіповолемія

    Підтримка температури тіла потерпілого надзвичайно важлива, щоб не настало переохолодження.

    Перше, що потрібно зробити, це зняти з пораненого мокрий одяг і одягнути його в сухий.

    Покласти його на підстилку і загорнути в теплову ковдру. Якщо немає теплової ковдри, імпровізують з тим, що вдалося дістати.

    Далі потрібно перев’язати травми голови, які здаються незначними. У серйозних випадках, наприклад, пов’язаних з черепно-мозковою травмою, краще не дозволяти потерпілому лягти і, якщо це можливо, дати йому кисень.

    Лікування черепно-мозкової травми (ЧМТ) вимагає участі лікаря, тому слід доставити постраждалого до лікаря якомога швидше.

    Ознаки ЧМТ включають в себе змінений психічний стан, розширені зіниці, жовту рідину, що витікає з носа або вух, деформацію голови і синці навколо очей, що робить пораненого схожим на єнота.

    Слід розуміти життєві показники потерпілого і вміти оцінити, чи розвивається шок (гіповолемія).

    Необхідно бути готовим почати внутрішньовенну інфузію, оскільки гіповолемія є результатом раптової втрати крові.