2024

Зміст:

1 Основні засоби термін корисного використання
- 1.1 Термін корисного використання основних засобів, що були в експлуатації, з метою оподаткування прибутку
- 1.2 Як встановити термін корисного використання для об’єктів основних засобів – вимоги бухгалтерського та податкового обліку
2 Основні засоби термін корисного використання
- 2.1 Термін корисного використання основних засобів, що були в експлуатації, з метою оподаткування прибутку
- 2.2 Як встановити термін корисного використання для об’єктів основних засобів – вимоги бухгалтерського та податкового обліку

Основні засоби термін корисного використання

Правила встановлення терміну корисного використання (СПІ) з метою прибуток встановлені статтею 258 Податкового кодексу Української (НК). Вони близькі до таких для бухгалтерського обліку, проте відрізняються.

Терміном корисного використання визнається період, протягом якого об’єкт основних засобів чи об’єкт нематеріальних активів є виконання цілей діяльності платника податків. Термін корисного використання визначається платником податків самостійно на дату введення в експлуатацію даного об’єкта майна, що амортизується (п. 1 ст. 258 НК).

Для прибуток, встановлення терміну корисного використання передбачено лише у тимчасовому вираженні. Не передбачається встановлення терміну корисного використання обсягом вироблену продукцію (такий спосіб можливий у бухгалтерському обліку).

НК розподіляє всі основні засоби по 10 амортизаційних груп. Тому, як правило, основне завдання визначити, до якої амортизаційної групи належить наш об’єкт основних засобів, після чого встановлюємо термін корисного використання виходячи з термінів, встановлених для цієї групи.

Амортизоване майно об’єднується у наступні десять амортизаційних груп (п. 3 ст. 258 Податкового кодексу Української ):

Все недовговічне майно з терміном корисного використання від 1 до 2 років включно.

Майно з терміном корисного використання понад 2 до 3 років включно.

Майно з терміном корисного використання понад 3 до 5 років включно.

Майно із строком корисного використання понад 5 років до 7 років включно.

Майно із строком корисного використання понад 7 років до 10 років включно.

Майно із строком корисного використання понад 10 років до 15 років включно.

Майно із строком корисного використання понад 15 років до 20 років включно.

Майно із строком корисного використання понад 20 років до 25 років включно.

Майно з терміном корисного використання понад 25 до 30 років включно.

Майно із терміном корисного використання понад 30 років.

Визначаємо термін корисного використання нежитлової цегляної будівлі. З’ясували, що будівля належить до 9-ї амортизаційної групи. Відповідно, ми маємо право встановити термін корисного використання будівлі в інтервалі від 25 років та 1 місяць, до 30 років.

Для кожної амортизаційної групи встановлено термін корисного використання як інтервалу. Наприклад, для 7-ї амортизаційної групи понад 15 років до 20 років включно. Це означає, що ми маємо право рішення вибрати будь-який термін корисного використання в межах цього інтервалу.

Для 7-ї амортизаційної групи можна встановити СПІ від 15 років та 1 місяця та до 20 років включно.

Зверніть увагу, що нижній інтервал сформульований як «понад», тобто термін у 15 років відноситься не до 7-ї амортизаційної групи, а до 6-ї. Сьома амортизаційна група починається зі СПІ 15 років та 1 місяць.

Ми маємо право встановити будь-який СПІ в межах інтервалу для амортизаційної групи.

Іноді це рішення визначать в обліковій політиці організації. Наприклад, в облікової політики можна записати, що організація встановлює мінімальний (максимальний, інший) СПІ у межах кожної групи. Тоді організація має слідувати своїй обліковій політиці. Якщо ж в обліковій політиці не визначити такого порядку, то ухвалювати рішення про СПІ можна щоразу виходячи із ситуації. Ви можете один об’єкт основних засобів прийняти до обліку у складі 7 групи, як 16 років і 2 місяці, а інший, як 19 років.

СПІ встановлюється у місяцях, тому термін може бути не дорівнює цілим рокам.

Для прибуткових компаній зазвичай вигідніше встановлювати СПІ мінімальний із можливих. Для збиткових можливо краще встановлювати максимальний СПІ.

Алгоритм визначення терміну корисного використання наступний:

1) Визначаємо амортизаційну групу об’єкта основних засобів за класифікацією основних засобів

Постановою Уряду від 01.01.2002 N 1 затверджено Класифікацію основних засобів, що включаються до амортизаційних груп. Це досить об’ємний документ, у якому основні засоби розподілені за амортизаційними групами. У Класифікації вказується Код ОКОФ (загальноукраїнський класифікатор основних фондів), найменування та примітка.

В межах амортизаційних груп, основні засоби згруповані за підгрупами – Машини та обладнання, Засоби транспортні, Споруди та передавальні пристрої, Будинки, Житла, Насадження багаторічні, Худоба робоча.

Визначаємо амортизаційну групу персонального комп’ютера.

У класифікації основних засобів, що включаються до амортизаційних груп, затв. Постановою Уряду від 01.01.2002 N 1 у Другій амортизаційній групі зазначено:

Код ОКОФ 330.28.23.23 – Машини офісні інші ( включаючи персональні комп’ютери та друкувальні пристрої до них; сервери різної продуктивності; мережне обладнання локальних обчислювальних мереж; системи зберігання даних; модеми для локальних мереж; модеми для магістральних мереж).

Відповідно, персональний комп’ютер відноситься до другої амортизаційної групи. Термін корисного використання Персонального комп’ютера встановлюється в інтервалі від 2 років і 1 місяця до 3 років.

Зверніть увагу, що активи вартістю до 100 000 гривень можуть списуватися на витрати одноразово (п. 1 ст. 256 та п. 1 ст. 257 Податкового кодексу України (НК)).

Визначаємо термін корисного використання легкового автомобіля Ніссан Альмера. У класифікації основних засобів знаходимо:

До третьої амортизаційної групи (термін корисного використання понад 3 та до 5 років) відносяться:

Автомобілі легкові (код ОКОФ 310.29.10.2).

Відповідно, включаємо легковий автомобіль у третю амортизаційну групу та встановлюємо будь-який термін в інтервалі від 3 років та 1 місяць та до 5-х років.

Визначаємо термін корисного використання вантажного автомобіля вантажопідйомністю 0,4 т. У класифікації основних засобів знаходимо:

Автомобілі вантажні з дизельним двигуном, що мають технічно допустиму максимальну масу не більше 3,5 т (код ОКОФ 310.29.10.41.111)

Автомобілі вантажні з бензиновим двигуном, що мають технічно допустиму максимальну масу не більше ніж 3,5 т (код ОКОФ 310.29.10.42.111)

Відповідно, включаємо вантажний автомобіль у третю амортизаційну групу та встановлюємо будь-який термін в інтервалі від 3 років та 1 місяць та до 5-х років.

Якщо ми знайшли свій об’єкт основних засобів у класифікації основних засобів, то завдання вирішено. Якщо не знайшли, переходимо до наступних пунктів нашого алгоритму дій.

2) Визначаємо амортизаційну групу об’єкта основних засобів за допомогою ОКОФ

Може виявитися, що Вашого об’єкта основних засобів немає у Класифікації основних засобів. Це з тим, що у Класифікації основних засобів основні засоби деталізовані рівня класу. А кожен об’єкт основних засобів є одним із видів, який входить до якогось класу.

У такій ситуації нам знадобиться загальноукраїнський класифікатор основних фондів (ОКОФ). В ОКОФ основні засоби вказані рівня виду. Тому, часто необхідно спочатку визначити код ОКОФ основного засобу. Потім за кодом ОКОФ визначити клас основних засобів. Після чого, згідно з Класифікацією основних засобів, знайти амортизаційну групу і, відповідно, встановити термін корисного використання.

Визначаємо амортизаційну групу придбаної цифрової відеокамери.

У Класифікації основних засобів, що включаються до амортизаційних груп такого об’єкта ОС немає (оскільки там вказані укрупнені позиції основних засобів до рівня групи).

В ОКОФ знаходимо під кодом 330.26.70.13 «Відеокамери цифрові». Цей вид основних засобів входить до групи “Прилади оптичні та фотографічне обладнання”, код ОКОФ 330.26.70.

За кодом ОКОФ 330.26.70 знаходимо у Класифікації ОС у третій амортизаційній групі:

Прилади оптичні та фотографічне обладнання (код ОКОФ 330.26.70)

Відповідно, Цифрова відеокамера відноситься до 3-ї амортизаційної групи (термін корисного використання понад 3 роки і до 5 років включно).

3) Визначаємо СПІ об’єкта, відсутнього до ОКОФ та у Класифікації ОС

Слід зазначити, що не всі види об’єктів основних засобів можна знайти в Класифікації та ОКОФ. Для тих видів основних засобів, які не зазначені в цих довідниках, термін корисного використання встановлюється платником податків відповідно до технічних умов або рекомендацій виробників (п. 6 ст. 258 Податкового кодексу України).

Автокрани не вказані у класифікації. У свідоцтві про приймання (сертифікат) було зазначено, що термін служби крана встановлено за 1,5 змінної роботи в паспортному режимі 10 років. Виходячи з цього, платник податків правомірно відніс основний засіб до 5 групи.

(Постанова ФАС Далекосхідного округу від 19.05.2010 N Ф03-3239/2010 у справі N А16-1033/2009).

Проріз для перевезення живої риби не вказаний у класифікації. «Проріз для перевезення живої риби» є водохідною ємністю, що використовується в процесі вилову риби, як на річці, так і на морі. Виходячи з документів, що існували у платника податків, основний засіб було віднесено до 5-ї амортизаційної групи.

(Постанова ФАС Далекосхідного округу від 29.12.2009 N Ф03-5980/2009 у справі N А24-5934/2008).

У разі придбання об’єктів основних засобів, що були у використанні, платник податків має право врахувати термін експлуатації даного майна попередніми власниками. При цьому термін корисного використання цих основних засобів може бути визначений як встановлений попереднім власником цих основних засобів термін їх корисного використання, зменшений на кількість років (місяців) експлуатації цього майна попереднім власником (п. 7 ст. 258 Податкового кодексу).

Платник податків набуває об’єкт основних засобів, що був в експлуатації, віднесений до третьої амортизаційної групи (термін корисного використання від 3 до 5 років). Попередній власник експлуатував цей основний засіб 1 рік.

Платник податків має право встановити термін корисного використання об’єкта як 2 роки та 1 місяць (3 роки та 1 місяць – 1 рік).

Якщо термін фактичного використання цього основного засобу у попередніх власників виявиться рівним строку його корисного використання, що визначається Класифікацією основних засобів або перевищує цей термін, платник податків має право самостійно визначати термін корисного використання цього основного засобу з урахуванням вимог техніки безпеки та інших факторів (п. 7 ст. 258 Податкового кодексу).

У цьому випадку платник податків має право самостійно визначати термін корисного використання.

Слід застерегти у цій ситуації від встановлення дуже короткого терміну корисного використання (1-3 місяці). Справа в тому, що якщо купується об’єкт основних засобів, то зрозуміло, що це об’єкт тривалого використання. На мою думку, у цьому випадку необхідно встановити термін корисного використання не менше 1 року.

Суспільством придбано у власність об’єкти основних засобів, за якими термін корисного використання виходячи з Класифікації минув. Суспільство визначило термін використання зазначених основних засобів – 2 місяці.

Податковий орган оскаржив розрахунок амортизації, виходячи з такого короткого терміну корисного використання, і виграв у суді — Постанову ФАС Далекосхідного округу від 08.11.2007 N Ф03-А73/07-2/3272 у справі N А73-18818/2005-16.

Встановлена нормативним актом група об’єктів майна, що амортизується (основних засобів та нематеріальних активів), сформована на підставі строків корисного використання. Передбачено 10 амортизаційних груп. Наприклад, 1-а амортизаційна група включає ОС зі строком корисного використання від 1 до 2 років, а 10-а амортизаційна група включає ОС з терміном корисного використання понад 30 років.

Роз’яснення про порядок застосування Класифікації основних засобів, що включаються до амортизаційних груп.

Нормативний документ: Класифікація основних засобів, що включаються до амортизаційних груп, утв. Постановою Уряду від 01.01.2002 N 1.

Роз’яснення щодо структури та порядку застосування ОКОФ.

Приклади визначення амортизаційної групи різних основних засобів.

Амортизаційні групи – це групи, на які підрозділяється майно, що амортизується відповідно до термінів корисного використання на підставі нормативних актів.

Поняття «амортизаційна група» використовується перш за все для податку на прибуток, а також використовується для цілей бухгалтерського обліку.

Основний зміст віднесення конкретного об’єкта до тієї чи іншої амортизаційної групи полягає в тому, щоб визначити термін корисного використання з метою встановлення норми амортизації та розрахувати суму амортизації.

У податковому обліку для нарахування амортизації залежно від терміну корисного використання (СПІ) основні засоби розподіляються по десяти амортизаційних груп у порядку зростання.

Перша амортизаційна група – все недовговічне майно з терміном корисного використання від 1 до 2 років включно;

Друга амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 2 до 3 років включно;

Третя амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 3 до 5 років включно;

Четверта амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 5 до 7 років включно;

П’ята амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 7 до 10 років включно;

Шоста амортизаційна група – майно із терміном корисного використання понад 10 років до 15 років включно;

Сьома амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 15 років до 20 років включно;

Восьма амортизаційна група – майно із строком корисного використання понад 20 років до 25 років включно;

Дев’ята амортизаційна група – майно з терміном корисного використання понад 25 до 30 років включно;

Десята амортизаційна група – майно із терміном корисного використання понад 30 років.

Термін корисного використання основних засобів – це період (кількість місяців), протягом якого компанія передбачає використовувати основний засіб та отримувати від нього економічні вигоди.

Зазначимо, що нижня межа кожної амортизаційної групи починається фразою “згори”, а верхня межа кожної амортизаційної групи закінчується фразою “включно”.

Це означає, що, наприклад, для третьої групи нижня межа – це 37 місяців (3 роки і 1 місяць), а верхня – 60 місяців (5 років).

Амортизаційні групи встановлюють інтервал терміну корисного використання.

Приміром, до 5-ї групі ставляться об’єкти з терміном корисного використання понад 7 років до 10 років включно.

Слід зазначити, що у межах цього інтервалу платник податків самостійно визначає конкретний термін кожного об’єкта.

Так, п. 1 ст. 258 НК показує, що «Термін корисного використання визначається платником податків самостійно на дату введення в експлуатацію даного об’єкта майна, що амортизується відповідно до положень цієї статті і з урахуванням Класифікації …».

Термін корисного використання об’єкта майна, що амортизується визначається платником податків самостійно на дату введення ОЗ в експлуатацію відповідно до положень НК і з урахуванням Класифікації ОС.

Класифікації ОС – це таблиця, в якій для кожної групи зазначені найменування ОС, що входять до неї, і відповідний код Загальноукраїнського класифікатора основних фондів (ОКОФ).

В даний час Класифікація являє собою таблицю, що складається з трьох стовпців, у першому з яких вказано код по ОКОФ, у другому стовпці – найменування ОС, а в третьому стовпці містяться «Примітки до найменувань ОС» (де можуть бути зазначені винятки або додаткові пояснення) .

У межах амортизаційних груп, основні засоби згруповані за підгрупами – Машини та обладнання, Засоби транспортні, Споруди та передавальні пристрої, Будинки, Житла, Насадження багаторічні, Худоба робоча.

Зазначимо, що податкове законодавство не встановлює з метою обчислення амортизації застосування у безумовному порядку максимального терміну корисного використання.

Так, за правилами пункту 3 статті 258 НК платник податків відносить кошти до однієї з десяти амортизаційних груп.

При цьому класифікація ОС передбачає термін корисного використання об’єктів в інтервалі мінімальних та максимальних значень.

Отже, НК зобов’язує компанію встановлювати саме максимально допустимий термін корисного використання об’єкта ОС.

Не всі види об’єктів основних засобів можна знайти у класифікації ОС.

І тут слід подивитися код ОС в ОКОФ і визначити амортизаційну групу відповідно до цього коду.

Якщо ж об’єкт не зазначений і в ОКОФ, то для встановлення терміну корисного використання слід скористатися його технічною документацією чи рекомендаціями виробників (п. 6 ст. 258 НК).

За відсутності такої інформації на вирішення питання визначення терміну корисного використання основного кошти слід звернутися до Мінекономрозвитку України.

Термін корисного використання основних засобів, що були в експлуатації, з метою оподаткування прибутку

Якщо було придбано ОС, що було у вжитку, то норма амортизації за даним майном з метою застосування лінійного методу нарахування амортизації визначається з урахуванням терміну корисного використання, що встановлюється у звичайному порядку, за мінусом кількості років (місяців) його експлуатації попередніми власниками.

При застосуванні нелінійного методу норма амортизації залежить немає від конкретного терміну корисного використання ОС, як від амортизаційної групи, до якої належить.

У цьому випадку, придбані об’єкти ОС, що були у вжитку, включаються до складу тієї амортизаційної групи (підгрупи), до якої вони були включені у попереднього власника.

Якщо ж термін фактичного використання ОС у попереднього власника виявиться рівним терміну, що визначається відповідно до Класифікації, або таким, що перевищує цей термін, то компанія вправі самостійно встановити термін корисного використання з урахуванням вимог техніки безпеки та інших факторів (п. 7 ст. 258 НК) .

Таким чином, норми НК надають організаціям право самостійно вирішувати, який порядок визначення терміну корисного використання основних засобів, що були у використанні, слід застосовувати.

Поряд із цим організації необхідно документально підтвердити амортизаційну групу, до якої відніс майно попередній власник.

Це можуть бути акти про приймання-передачу основних засобів, складені за самостійно розробленими передавальною стороною формами або за уніфікованими формами N ОС-1 або N ОС-1а, документи податкового обліку передавальної сторони або будь-які інші документи, що підтверджують строк корисного використання цього майна та, відповідно, амортизаційну групу (підгрупу).

За загальним правилом термін корисного використання переглядається, коли сталося поліпшення спочатку встановлених нормативних показників об’єкта за результатами (п. 1 ст. 258 НК; п. 20 ПБО 6/01):

При цьому для цілей податкового обліку збільшення терміну корисного використання може здійснюватися лише в межах термінів, встановлених для тієї амортизаційної групи, до якої ОС було включено раніше.

Зазначимо, що норма про те, що зазначена Класифікація ОЗ може використовуватися для цілей бухгалтерського обліку з 01.01.2017 року, визнана такою, що втратила чинність.

Тому в бухгалтерському обліку при встановленні термінів корисного використання слід застосовувати правила, встановлені нормативними актами з бухгалтерського обліку.

Тож якщо організація самостійно встановлює термін корисного використання основних засобів, керуючись положеннями пункту 20 ПБО 6/01, то в цьому випадку термін корисного використання основних засобів визначається виходячи з:

очікуваного терміну використання об’єкта відповідно до його очікуваної продуктивності або потужності;

очікуваного фізичного зносу, що залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов та впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту тощо;

нормативно-правових та інших обмежень використання об’єкта (наприклад, термін оренди).

Встановлений термін корисного використання основних засобів слід зафіксувати в інвентарній картці обліку ОЗ (форма № ОС-6).

Залишилися ще питання щодо бухобліку та податків? Вкажіть їх на бухгалтерському форумі.

Багато бухгалтерів вже задаються питанням про термін служби основних засобів з 2017 року . З чого раптом? Справа в тому, що будуть великі зміни. Тому розповімо про них та як підлаштуватися під нові умови.

Практично будь-яка компанія, що поважає себе, має на балансі пару-трійку основних засобів (далі також – ОС). Тому новий нормативний термін служби основних засобів торкнеться будь-якого бізнесу.

Більше того, це стосуватиметься і комерсантів. Так, з одного боку, вони мають вести бухгалтерський облік. З іншого, повинні встановлювати залишкову вартість ОС. Адже це дає право залишатися на «спрощенці».

Для початку, щоби врахувати майно, з’ясовують період його корисної експлуатації. Він має значення обох видів обліку – податкового і бухгалтерського. Основні помічником бухгалтера щодо даного терміна:

коди із Загальноукраїнського класифікатора основних фондів (ОКОФ);
урядова Класифікація ОС з метою віднесення до амортизаційних груп (далі – Класифікація).

Врахуйте: зміни торкнулися обох цих документів. Так, з 2017 року Класифікація зазнала коригування. Вони внесені постановою Уряду від 07.07.2016 №640. Крім того, з наступного року почнуть діяти нові коди ОКОФ: на заміну ОК 013-94 прийде ОК 013-2014.

Треба сказати, що всі ці нормативні документи є дуже довгі багатосторінкові таблиці з видами ОС, кодами і термінами. Тому легко можна заплутатися, а також вбити багато часу.

Але не забув про бухгалтерів «Ростандарт». Він видав наказ від 21.04.2016 №458, який допомагає зрозуміти, який старий код ОС відповідає новому. І навпаки. Також – у вигляді таблиць.

З 2016 року майно має коштувати більше 100 000 гривень, щоб рахувати його ОС та амортизувати.

З’ясуємо, як оновлення кодів позначиться на роботі бухгалтера.

У 2016 році дізнаватися про код конкретного основного засобу потрібно продовжувати за класифікатором терміну служби основних засобів ОК 013-94. А амортизаційну групу взятого на облік майна – за урядовою класифікацією від 01.01.2002 № 1.

З 2017-го ситуація кардинально зміниться. Вашими головними документами у питанні, як визначити термін служби основних засобів , стануть:

збірка ОК 013-2014 з новими кодами;
оновлена в середині 2016 року Класифікація з амортизації.

Найбільше заспокоює, що сам механізм визначення корисного терміну служби основних засобів залишився тим самим – як і цього року (див. таблицю).

№	Що робити
1	Спочатку знайдіть у ОК 013 найбільш відповідне найменування свого майна та запам’ятайте код
2	Буває, що ідентичне найменування у класифікаторі відсутнє. Тоді – групу, до якої можна зарахувати ваш об’єкт. Дивіться код групи.
3	Після коду знайдіть вашу ОС в Класифікації (коди там у лівому стовпчику)
4	Дивіться амортизаційну групу, до якої потрапляє майно
5	Визначте період корисної експлуатації згідно з цією групою

Коли з’ясували період корисного використання основного майна, закріпіть це наказом встановлення нормативних термінів служби основних засобів від імені глава фірми.

Як не дивно, такий документ має вільну форму. Обов’язкового бланка чи шаблону у законі немає. Мабуть, найголовніше, що в ньому має бути:

Щоб полегшити ваше завдання, ми покажемо це на прикладі зразка наказу про встановлення нормативних термінів служби основних засобів .

Компанія придбала ліфт вантажний звичайний. Його код за ОК 013-94 – 14 2915263. Згідно з Класифікацією, він відноситься до третьої групи амортизації. Нормативний термін служби основного засобу – від 3 до 5 років включно. Отже, можна вибрати будь-яку кількість місяців у межах від трьох до п’яти років. Остаточний період використання пропишіть у наказі гендиректора.

Не забувайте при введенні ОС в експлуатацію вказати код за класифікатором нормативних термінів служби основних засобів :

Відповідна графа присутня у стандартних бланках ОС-1 (див. далі):

Нагадаємо, що використовувати в роботі ці бланки закон не зобов’язує. Тому якщо ваша фірма віддала перевагу власним розробкам, не забудьте додати в них віконце для коду по ОКОФ.

Майте на увазі: нормативний термін служби основних засобів єдиний для бухгалтерського та податкового обліку.

У 2016 році можна працювати на УСН за умови, що залишкова вартість ОС (вона потрібна для цілей бухобліку) становить не більше 100 млн. гривень. (Підп. 16 п. 3 ст. 346.12 НК). Відразу звернемо вашу увагу, що з 2017 року цю планку піднято до 150 мільйонів. Тобто більше фірм та ІП зможуть застосовувати УСН.

Таким чином, для спрощенців зміниться не лише термін служби основних засобів із 2017 року .

Визначають залишкову вартість за простою формулою:

Переважно. ціна – Амортизація = Залишкова вартість А щоб майно амортизувати (якщо це можна робити через закон), потрібно уточнити термін служби (п. 18 і 19 ПБО 6/01 «Облік ОЗ»). Фактично організація визначає його сама. Правда, все ж таки радимо заглянути в Класифікацію для цілей амортизації. Вона прийнята постановою Уряду від 01.01.2002 № 1. Це убезпечить вас від суперечок із податківцями.

Застосування об’єкта «доходи мінус витрати» у багатьох випадках дозволяє у податковому обліку віднести витрати на придбані ОС протягом року. Потрібно лише проплатити майно та почати працювати з ним.

Але врахуйте: якщо швидко позбавитеся списаного ОЗ, податкову базу з УСН за минулі періоди доведеться переглянути. На механізм перерахунку впливає саме термін служби основних засобів (див. таблицю).

Період служби ОС	Коли перераховувати
До 15 років	Не минуло й трьох років, як вартість ОС списали, а воно вже продано
Від 15 років	Не минуло 10 років після списання, а ОС продано

Так, у витрати можна буде включити не вартість майна цілком, а лише амортизацію за ним. Її розраховують за нормами про податок на прибуток. А це означає, що знову доведеться звернутися до терміну служби основних засобів за класифікатором .

Тепер про те, чи потрібно переглядати термін служби основних засобів з 2017 року . Поспішаємо заспокоїти вас: щодо майна, яке взято на облік до 31.12.2016 включно, нічого переоформлювати та переглядати закон не вимагає.

Так, нормативний термін служби основних засобів за оновленою класифікацією перегравати не треба. Справа в тому, що його визначають якось – при введенні майна в роботу. А продовжити його можна лише якщо компанія вирішить поліпшити об’єкт за рахунок проведення модернізації, реконструкції. Це загальний момент обох видів обліку.

Сміливо залишайте в «первинці» за вашими ОС колишні коди. У той же час ніщо не заважає поряд з ними вписати нові. Чому ми про це заговорили? А тому, що розробники бухгалтерського софту можуть поквапитися раніше за вас і замінювати всі старі коди.

Нагадаємо: дізнатися новий код за старим значенням можна з першої таблиці наказу Росстандарту від 21.04.2016 № 458. Причому, багато позицій взагалі перестали вважатися основними фондами.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Облік основних засобів характеризується необхідністю регулярного нарахування амортизаційних відрахувань. Це потрібно поступового перенесення вартості фондів на результати виробничої діяльності. p align=”justify”> Величина цього показника залежить безпосередньо від значення терміну експлуатації конкретного активу і може впливати на підсумки розрахунку податків на майно і прибуток.

Визначення часу експлуатації активів у складі основних засобів належить до сфери регламентації ПБУ 6/01 і НК. Податкове право має на увазі під періодом корисного використання тимчасовий відрізок, протягом якого окремий об’єкт із групи основних фондів компанії буде застосовуватися в діяльності підприємства з метою отримання фінансової вигоди (п. 1 ст. 258 НК).

У податковому обліку передбачуваний період експлуатації визначає, як розраховуватиметься амортизація за активом. Для цього за терміном використання ідентифікують його приналежність до амортизаційної групи. Встановлені НК та єдиним класифікатором категорії в бухгалтерському обліку можуть не застосовуватися при розрахунку амортизації.

ВАЖЛИВО! Період експлуатації необхідно визначати на етапі постановки активу на баланс та його фактичного введення в експлуатацію.

Строк застосування у господарській діяльності об’єктів основних засобів суб’єкти підприємництва визначають самостійно. Керуватися необхідно нормативними стандартами, класифікатором основних засобів, що діє на підприємстві обліковою політикою та технічною документацією щодо кожного об’єкта. В окремих випадках можна орієнтуватися на рекомендації виробника виробу, що амортизується.

На передбачувану тривалість періоду експлуатації активу впливають такі фактори:

можливість фактичного застосування об’єкта у господарській діяльності;
процес експлуатації активу є джерелом доходів підприємства чи створює умови для отримання прибутку;
рекомендації виробника продукції за орієнтовними термінами придатності запчастин об’єкта та обладнання загалом.

Термін корисного використання залежить від приналежності до конкретної амортизаційної групі. Таких категорій єдиним Класифікатором (його положення зафіксовано Постановою від 01.01.2002 р. № 1) передбачено 10:

У першій групі зібрані активи, якими підприємства користуються трохи більше 2 років.
До другої групи входять об’єкти з планованим терміном експлуатації в діапазоні 2-3 років.
Третя група об’єднує активи, які використовуються протягом 3-5 років.
Четверта категорія передбачає обмеження за термінами не більше 5-7 років.
Для п’ятої групи характерне встановлення термінів лише на рівні 7-10 років.
У шостій групі перераховано активи з періодом експлуатації 10-15 років.
Сьома група представлена об’єктами, здатними приносити матеріальні вигоди своїм власникам протягом 15-20 років.
У восьмій групі зібрано активи з терміном застосування 20-25 років.
Дев’ята група об’єднує кошти, які продовжують експлуатуватися протягом 25-30 років.
Об’єкти з найбільшими періодами використання зібрані у 10 групі (від 30 років).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо новий основний засіб не перераховано в жодній із законодавчо встановлених груп, то власнику надається право самостійно встановити період експлуатації за відомостями з технічної документації. За відсутності необхідної інформації про термін використання об’єкта в технічному паспорті та інших документах, підприємство може сформувати письмовий запит виробнику з метою ідентифікації тимчасового потенціалу експлуатації активу.

Час корисного використання повинен встановлюватися не тільки для нових активів, а й для виробів, які раніше застосовували інші особи. При лінійному методі формування амортизаційних відрахувань за ними період амортизації встановлюється за таким алгоритмом:

Ідентифікація амортизаційної групи за отриманим активом.
Визначення загальної кількості років (місяців) протягом яких такий об’єкт може експлуатуватися.
Виведення терміну використання основного кошти цьому підприємстві – від загальної кількості років чи місяців забирається проміжок часу, протягом якого об’єкт фактично експлуатувався іншими власниками.
При отриманні позитивного значення воно береться за основу для розрахунку амортизації.
При нульовому чи негативному значенні розрахункового терміну використання період експлуатації новий власник активу встановлює самостійно з огляду на нормативи техніки безпеки.

Особливість основних засобів у тому, що результати нарахування амортизації з податкового та бухгалтерського обліку можуть відрізнятися. Це пов’язано з різною методологією розрахунку та визначення терміну експлуатації. За нормами бухгалтерського обліку, озвученими у ПБО 6/01, період використання ідентифікується з прив’язкою до таких факторів:

очікувана тривалість експлуатації активу підприємством;
швидкість фізичного та морального зносу основного засобу.

ДОВІДКОВО! У бухгалтерському обліку немає обов’язкової прив’язки амортизаційних розрахунків до класифікаційних категорій основних засобів, для податкового обліку вплив цієї системи класифікації є основним.

Для кожної з амортизаційних груп основних засобів передбачені мінімальні та максимальні величини тривалості експлуатації. Підприємства наділяються правом самостійно встановлювати термін експлуатації у запропонованому діапазоні. Якщо до законодавчих норм вводяться зміни, що стосуються порядку обчислення амортизації або визначення терміну експлуатації активів, то суб’єкти господарювання повинні дотримуватись такої лінії поведінки:

для всіх об’єктів, що ставляться на баланс та вводяться в експлуатацію після дати початку дії законодавчих ініціатив, застосовуються нові нормативи та правила;
для активів, які були прийняті до обліку та почали експлуатуватися до дня внесення змін до законодавства, продовжують діяти колишні правила, переглядати строки корисного використання за ними немає потреби.

При виявленні фактів помилкового віднесення однієї чи кількох об’єктів до конкретної амортизаційної групі необхідно виправити помилку в амортизаційних обчисленнях і зробити перерахунок бази податку прибуток. У ситуаціях, коли така помилка спричинила недоплату за податковими зобов’язаннями, треба скласти та подати до контролюючого органу уточнену декларацію, не чекаючи перевірки ФНП, зробити доплату податку з обов’язковим перерахуванням суми пені. У бухгалтерському обліку такий комплекс операцій фіксується за допомогою бухгалтерської довідки.

Для необоротних коштів, що амортизуються законодавством передбачена можливість коригування терміну експлуатації з метою нарахування амортизації. Коригування допускаються у таких ситуаціях:

проведення модернізації активу;
об’єкт було реконструйовано;
здійснено технічне переозброєння;
добудова об’єктів нерухомості.

Наслідком однієї із зазначених дій стає подовження періоду експлуатації активу за рахунок покращення його характеристик та оновлення зношених елементів. Новий термін встановлюється з урахуванням низки умов:

факт покращення об’єкта має документальне обґрунтування;
приналежність до обраної раніше амортизаційної групи не змінилася;
оновлене значення періоду експлуатації знаходиться у законодавчо затвердженому діапазоні для конкретної категорії активів.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Переведення основного засобу після перетворень на іншу амортизаційну групу неможливе навіть у випадках, коли змінилося виробниче призначення об’єкта (Лист Мінфіну від 03.10.2013 р. №03-03-06/1/40974).

У бухгалтерському обліку процедура зміни часу передбачуваного користування основним засобом здійснюється без прив’язки до амортизаційних груп. Головними критеріями стають оцінна вартість, передбачувані вигоди та ступінь зношеності обладнання. Здійснити коригування періоду експлуатації в бухгалтерському обліку можна лише за умови, що така операція закріплена в числі дозволених в обліковій політиці.

Програма розроблена спільно із ЗАТ «Сбербанк-АСТ». Слухачам, які успішно освоїли програму, видаються посвідчення встановленого зразка.

Про актуальні зміни в КС дізнаєтесь, ставши учасником програми, розробленої спільно із ЗАТ «Сбербанк-АСТ». Слухачам, які успішно освоїли програму, видаються посвідчення встановленого зразка.

Організація придбала колишній у використанні основний засіб (автомобіль). Продавець не передав організації документи, у яких зазначається термін корисного використання автомобіля. Організація застосовує лінійний метод нарахування амортизації у податковому обліку.
Як визначити термін корисного використання у бухгалтерському та податковому обліку?

Розглянувши питання, ми дійшли такого висновку:

У бухгалтерському обліку організація має право самостійно визначити термін корисного використання автомобіля, що був у вжитку. При цьому документального підтвердження строку фактичного корисного використання цього майна попереднім власником не потрібно.
З метою податкового обліку, якщо організація не має змоги отримати від попереднього власника документи, які містять інформацію про термін фактичної експлуатації об’єкта ОС, безпечніше встановити термін корисного використання у загальному порядку, тобто відповідно до Класифікації ОС.

Обґрунтування висновку:

Податковий облік

На підставі п. 1 ст. 256 НК майном, що амортизується, з метою оподаткування прибутку визнається майно, яке знаходиться у платника податків на праві власності (якщо інше не передбачено главою 25 НК), використовується ним для вилучення доходу і вартість якого погашається шляхом нарахування амортизації. Амортизованим майном визнається майно зі строком корисного використання понад 12 місяців та первісною вартістю понад 100 000 гривень*(1).
Відповідно до п. 1 ст. 258 НК майно, що амортизується, розподіляється по амортизаційним групам відповідно до термінів його корисного використання. Терміном корисного використання визнається період, протягом якого об’єкт основних засобів (далі – ОЗ) служить для виконання цілей діяльності платника податків. Термін корисного використання визначається платником податків самостійно на дату введення в експлуатацію об’єкта майна, що амортизується з урахуванням Класифікації основних засобів, що включаються до амортизаційних груп, затвердженої постановою Уряду від 01.01.2002 N 1 (далі – Класифікація ОЗ).
При цьому згідно з п. 7 ст. 258 НК організація, що набуває об’єкти ОС, що були у вживанні, з метою застосування лінійного методу нарахування амортизації за цими об’єктами вправі визначати норму амортизації з цього майна з урахуванням терміну корисного використання, зменшеного на кількість років (місяців) експлуатації даного майна попередніми власниками. Термін корисного використання даних ОС може бути визначений як встановлений попереднім власником цих ОС термін їх корисного використання, зменшений на кількість років (місяців) експлуатації даного майна попереднім власником.
Якщо термін фактичного використання ОС у попередніх власників виявиться рівним терміну його корисного використання, що визначається Класифікацією ОЗ, або таким, що перевищує цей термін, платник податків має право самостійно визначати термін корисного використання цієї ОС з урахуванням вимог техніки безпеки та інших факторів.
У п. 12 ст. 258 НК зазначено, що придбані організацією об’єкти майна, що амортизується, що були у вживанні, включаються до складу тієї амортизаційної групи (підгрупи), в яку вони були включені у попереднього власника.
Таким чином, виходячи з положень податкового законодавства, платник податків має право вибрати один з варіантів визначення терміну корисного використання ОЗ, який був у використанні:
1) виходячи із строку корисного використання, що встановлюється з урахуванням Класифікації ОЗ (відповідно до п. 1 ст. 258 ПК));
2) виходячи з терміну корисного використання, що встановлюється з урахуванням Класифікації ОС, зменшеного на термін фактичного використання колишнім власником (відповідно до першої пропозиції п. 7 ст. 258 НК);
3) з терміну корисного використання, встановленого колишнім власником, зменшеного терміном фактичного використання колишнім власником (відповідно до другого пропозицією п. 7 ст. 258 НК). Дивіться додатково ухвалу АС Північно-Кавказького округу від 08.05.2015 N Ф08-2247/15 у справі N А53-27549/2013.
Порядок визначення терміну корисного використання, застосовуваний організацією щодо ОС, які були у використанні, закріплюється в облікової політики з метою оподаткування.
При застосуванні другого чи третього варіантів визначення терміну корисного використання термін експлуатації операційної системи попереднім власником необхідно підтвердити документально. На це вказують фахівці Мінфіну України від 04.05.2005 N 03-03-01-04/1/209, УФНС України по м. Києві від 29.05.2007 N 20-12/050167.2, від 24.03.2006 N 205 , УМНС України у м. Києві від 22.09.2004 N 26-12/61646).
Якщо документально підтвердити термін експлуатації ОЗ попереднім власником організація неспроможна, вона має право застосовувати положення п. 7 ст. 258 НК (листи Мінфіну України від 20.03.2013 N 03-03-06/1/8587, від 14.12.2012 N 03-03-06/1/658, від 09.10.2012 N 03-03-06/1/ 525). Організація у такому разі має встановити термін корисного використання в загальному порядку — як для нового ОЗ, керуючись Класифікацією ОЗ (дивіться також лист Мінфіну України від 18.03.2011 N 03-03-06/1/144, від 06.10.2010 N 03-03 -06/2/172, від 16.07.2009 (N 03-03-06/2/141).
У листі Мінфіну України від 23.09.2009 N 03-03-06/1/608 зазначено, що якщо організація вирішить реалізувати своє право на зменшення строку корисного використання майна на кількість років (місяців) експлуатації попереднім власником, вона має отримати у попереднього власника дані про термін фактичної експлуатації даного об’єкта ОС, а також при необхідності – і про термін корисного використання даного об’єкта ОС, встановлений попереднім власником.
Згідно з роз’ясненнями, даними у листах Мінфіну України від 05.07.2010 N 03-03-06/1/448, УФНС України по м. Києві від 15.06.2010 N 16-15/062760@, від 07.07.2008 N 20 064109, при придбанні ОС організація може підтвердити термін його експлуатації попереднім власником актом про приймання-передачу об’єкта ОЗ (форма N ОС-1), оформленим у встановленому порядку*(2).
Проте зауважимо, що НК встановлено конкретний перелік документів, необхідні підтвердження терміну експлуатації ОС попередніми власниками.
На думку судів, виходячи із п. 1 ст. 252 НК термін експлуатації ОЗ попередніми власниками може бути підтверджений платником податків будь-якими первинними документами, оформленими відповідно до законодавства, з яких слід підтвердження кількості років (місяців) експлуатації майна у попереднього власника. Якщо термін фактичного використання майна у попереднього власника буде підтверджено таким документом, то на підставі цього документа платник податків має право зменшити термін корисного використання придбаного ОЗ (дивіться, наприклад, постанови ФАС Північно-Західного округу від 12.11.2010 N А56-48387/2009, ФАС -Кавказького округу від 15.04.2010 N А32-774/2009-33/44, ФАС Поволзького округу від 24.02.2009 N А12-12162/2008, від 05.12.2008 N А12-3509/0
Зазначимо, що у листі від 03.08.2005 N 03-03-04/1/142 чиновники Мінфіну України дійшли висновку, що документом, що підтверджує період експлуатації ОЗ у попередніх власників, для цілей податкового обліку може бути паспорт транспортного засобу.
Аналогічна точка зору представлена в постановах ФАС Уральського округу від 02.12.2009 N Ф09-8676/09-С2, Восьмого арбітражного апеляційного суду від 06.05.2009 N 08АП-1452/2009, суд. 2008.
Водночас у постанові АС Київського округу від 14.10.2015 у справі N А40-191195/14 судді вказали на неприпустимість використання ПТС як підтвердження терміну використання транспортного засобу попередніми власниками з метою застосування положень ПК, оскільки такий документ не підтверджує Основних коштів. ПТС жодних відомостей про попередніх власників та термін експлуатації не містить.
Таким чином, питання про те, чи можна вважати паспорт транспортного засобу документом, що підтверджує термін експлуатації ОС попереднім власником (за відсутності інших документів), є спірним.
З урахуванням позиції суддів, що міститься в матеріалах наведеної нами вище нещодавньої судової ухвали АС Київського округу, вважаємо, що використання організацією з метою підтвердження факту та часу експлуатації придбаного об’єкта ОЗ попереднім власником лише даних паспорта цього об’єкта може викликати суперечку з податковими органами.
На нашу думку, якщо організація не має змоги отримати від попереднього власника документи, що містять інформацію про термін фактичної експлуатації об’єкта ОС, безпечніше встановити термін корисного використання у загальному порядку, тобто відповідно до Класифікації ОС.

Бухгалтерський облік

Відповідно до п. 17 ПБО 6/01 «Облік основних засобів» (далі — ПБО 6/01) у загальному випадку вартість об’єктів ОЗ погашається за рахунок нарахування амортизації.
Амортизація по об’єктах ОЗ нараховується протягом терміну їхнього корисного використання, під яким розуміється період, протягом якого використання об’єкта приносить економічні вигоди (дохід) організації (п. 4 ПБО 6/01).
Відповідно до п. 20 ПБО 6/01, п. 59 Методичних вказівок з обліку основних засобів (затверджених наказом Мінфіну України від 13.10.2003 N 91н) термін корисного використання об’єкта ОЗ визначається організацією при прийнятті об’єкта до бухгалтерського обліку.
Визначення терміну корисного використання об’єкта ОС, включаючи об’єкти ОС, раніше використані в іншій організації, провадиться виходячи з:
– очікуваного терміну використання об’єкта ОС відповідно до очікуваної продуктивності або потужності;
– очікуваного фізичного зносу, що залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов та впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;
— нормативно-правових та інших обмежень щодо використання цього об’єкта (наприклад терміну оренди).
Зазначимо, що Класифікацію ОС організація може (але не зобов’язана) використовувати з метою бухгалтерського обліку, потім спеціально зазначено у п. 1 цього документа.
Таким чином, для цілей бухгалтерського обліку організація має право самостійно визначати термін корисного використання, не спираючись на жодні норми, а лише керуючись п. 20 ПБО 6/01 (лист Мінфіну України від 27.03.2006 N 03-06-01-04/77 ). При цьому документального підтвердження терміну фактичного використання об’єкта операційної системи попередніми власниками не потрібно.
Порядок визначення терміну корисного використання при прийнятті об’єкта ОЗ до обліку має бути відображений в обліковій політиці організації з метою бухгалтерського обліку (п. 7 ПБО 1/2008).
Нарахування амортизації провадиться у порядку, передбаченому п.п. 18, 19, 21-25 ПБО 6/01.

До відома:
Відповідно до п. 5 ПБО 6/01 активи, щодо яких виконуються умови, передбачені у п. 4 цього ПБУ, та вартістю в межах ліміту, встановленого в обліковій політиці організації, але не більше 40 000 гривень за одиницю, можуть відображатись у бухгалтерському обліку та бухгалтерській звітності у складі матеріально-виробничих запасів. З метою забезпечення збереження цих об’єктів у виробництві або під час експлуатації в організації повинен бути організований належний контроль за їх рухом.

Рекомендуємо ознайомитись з такими матеріалами:
– Енциклопедія рішень. Облік основних засобів, що були в експлуатації. встановлення терміну корисного використання;
– Енциклопедія рішень. Облік придбання основних засобів, що були в експлуатації.

Відповідь підготував:
Експерт служби Правового консалтингу ГАРАНТ
аудитор Пивоварова Марина

Відповідь пройшла контроль якості

Матеріал підготовлений на основі індивідуальної письмової консультації, наданої в рамках послуги «Правовий консалтинг».

————————————————————————-
*(1) Це положення застосовується до об’єктів, введених в експлуатацію починаючи з 1 січня 2016 року (ч. 7 ст. 5 Федерального закону від 08.06.2015 (N 150-ФЗ). Облік об’єктів, введених в експлуатацію до цієї дати, не змінюється.
*(2) З 01.01.2013 форми первинних облікових документів, що містяться в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, не є обов’язковими до застосування та можуть розроблятися організаціями самостійно. При розробці власних форм можна використовувати як зразок уніфіковані форми, затверджені Держкомстатом України (ч. 4 ст. 9 Федерального закону від 06.12.2011 N 402-ФЗ “Про бухгалтерський облік”, інформація Мінфіну України від 04.12.2012 N ПЗ-10/ 2012).

Як встановити термін корисного використання для об’єктів основних засобів – вимоги бухгалтерського та податкового обліку

Якщо до компанії надійшов основний засіб, то з метою нарахування амортизації необхідно встановити йому термін служби.

Зробити це потрібно з метою бухгалтерського обліку, а якщо актив визнається амортизованим і в податковому обліку, то і для цілей оподаткування.

Правильно встановлений СПИ дозволить розрахувати амортизацію і перенести вкладені в ОС кошти у витрати, правильно сформувати податкову основу податку прибуток і майно організацією.

Чи не знайшли у статті відповідь на Ваше запитання?

Отримайте інструкції, як вирішити Вашу проблему. Зателефонуйте прямо зараз:

+7 (499) 490-27-62 — Київ — Дзвонити

+7 (812) 603-45-17 – Дніпро – Дзвонити

+8 (800) 500-27-29 доб.849 — Інші регіони — Дзвонити

Це швидко та безкоштовно!

Термін корисного використання – це тимчасовий відрізок, протягом якого актив працює відповідно до свого призначення з необхідною віддачею.

Прийнято вважати, що після закінчення цього терміну, майно фізично зношується та підлягає зняттю з балансу та утилізації. Однак можливі варіанти продовження СПІ у разі технічного переозброєння, покращення, модернізації, реконструкції.

Період корисного використання дозволяє уточнити час, протягом якого вартість об’єкта ОС потрібно списати у витрати у вигляді амортизаційних відрахувань.

Процес амортизації триває протягом усього терміну , може призупинятися лише на час тривалої модернізації або консервації терміном понад один рік.

Чим довше основний засіб зберігає свої експлуатаційні якості та характеристики, тим вищий термін його корисної експлуатації та довше процес амортизації.

СПІ встановлюється тільки для тих активів, які визнаються основними засобами, що амортизуються .

Останнім поняттям є активи, які призначені для тривалого використання з метою отримання економічної вигоди.

Сфера застосування – виробництво, керування, торгівля. Об’єкт не повинен перепродуватись .

Також має виконуватися правило про вартість ОС – не менше встановленого ліміту .

У бухобліку – це сума в межах 40000 грн., Яку компанія встановлює самостійно. У податковому обліку – це 100 000 грн.

В цілому, правила віднесення майна до основних засобів прописані в п.4 ПБО 6/01 та ст.257 НК.

Приклади визначення терміну корисного використання для:

Податковий кодекс встановлює чіткі правила визначення терміну корисного використання майна, що амортизується – необхідно віднести актив до однієї з амортизаційних груп і вибрати із запропонованого діапазону необхідний СПІ.

Амортизаційні групи містяться в Класифікаторі , затвердженому Постановою Уряду №1 від 01.01.2002 у ред. від 07.07.2016.

Для кожної групи прописані види майна, які до неї включаються.

Далі подивитися, який діапазон років пропонується прийняти як строк корисного використання, і вибрати для активу потрібну тривалість .

Часто в Класифікації дано загальне найменування групи без пояснень, тоді слід перейти до ОКОФ та подивитися, які саме об’єкти до неї включаються.

Якщо потрібний вид майна не знайдено в Класифікаторі , можна самостійно встановити термін експлуатації, орієнтуючись на технічну документацію виробника.

Якщо надійшло основне коштів раніше використовувалося, тобто було у використанні, то при встановленні терміну служби можна врахувати час роботи у колишніх господарів . Тобто від СПІ за амортизаційною групою, вираженого у місяцях, забирається кількість місяців використання.

Вибраний корисний термін використання потрібно перевести в місяці , це дозволить розрахувати амортизаційні відрахування у податковому обліку та правильно врахувати їх у оподатковуваних витратах.

Для визначення СПІ об’єктів основних засобів у 2018 році потрібно використовувати нову Класифікацію з урахуванням оновленого ОКОФ .

Класифікатор має 10 амортизаційних груп .

Для кожної групи надано тимчасовий проміжок, у межах якого можна вибирати термін корисного використання.

При цьому нижнє крайнє значення діапазону не вмикається, а крайнє верхнє вмикається.

Наприклад, якщо для 2 амортизаційної групи встановлено діапазон СПІ 2 – 3 роки, це означає, що можна вибрати час служби від 25 до 36 місяців включно.

Інші правила встановлення СПІ у податковому обліку не застосовуються.

Винятком є випадки, коли об’єкта немає в ОКОФ.

(включаючи верхню межу та не включаючи нижню)

Законодавство в галузі бухгалтерії до встановлення СПІ відноситься лояльніше, надаючи компаніям можливість самостійно вибирати відповідний термін служби з урахуванням низки вимог, прописаних у п.20 ПБО 6/01:

передбачуваний час експлуатації з очікуваною віддачею;
запланований знос з урахуванням умов застосування об’єкта, факторів, що впливають, інтенсивності експлуатації;
передбачені обмеження конкретного випадку, наприклад, під час виборів СПИ для лізингового майна таким обмеженням може бути термін лізингу.

Після аналізу зазначених факторів у сукупності організація може вибрати необхідний термін використання. Тобто за Класифікацією з урахуванням відповідної амортизаційної групи. Можна встановити різний СПІ, проте це ускладнить процес амортизації в бухгалтерських і податкових цілях. СПІ встановлюється організацією для майна, що амортизується, відразу при вступі. Якщо об’єкт був у експлуатації, час служби відбивається в акті приема-передачи, виходячи з якого актив приймається до обліку. Вказаний час забирається від корисного терміну. Зміна терміну служби в процесі експлуатації основного засобу можлива у разі капітальних вкладень в об’єкт з метою поліпшення його показників, характеристик, можливостей. Таке можливе лише за модернізації, реконструкції, дообладнання. При цьому капвкладення відносяться на збільшення первісної вартості ОС, а термін служби може бути переглянутий на розсуд власника. Право перегляду та зміни терміну корисного використання закріплено як у ПБО 6/01, так і в НК. , Виходячи з ряду факторів. З точки зору бухобліку перегляд СПІ у бік збільшення можливий, якщо :

покращилися виробничі можливості основного засобу;
скориговано режим експлуатації;
змінено характеристики та параметри об’єкта у бік покращення.

Для податкового обліку відповідно до абз.2 п.2 ст.258 НК зміна та перегляд терміну можливий, але тільки в межах того діапазону, який встановлений для амортизаційної групи об’єкта. Організація не повинна збільшувати СПІ, це її право, а не обов’язок На практиці зазвичай корисний термін збільшують на ту кількість місяців або років, які потрібні для списання капітальних вкладень через амортизаційні відрахування. На підставі документів постачальника по таких об’єктах основних засобів можна встановлений термін зменшити на тривалість експлуатації. податкових цілях. Якщо документів, що підтверджують термін служби немає, або актив прийнятий від фізичної особи, то зменшення не допускається. Основний засіб є майном, що амортизується, для якого потрібно встановити корисний час служби та вести процес амортизації. відрахування не провадяться, а, отже, і СПІ встановлювати немає необхідності. У бухобліку та для податкових цілей термін визначається за різними правилами та регулюється своїми нормативними актами. НК встановлює чіткі правила – орієнтуватися на амортизаційну групу відповідно до затвердженого Класифікатором. так і бухгалтерських цілях – за амортизаційною групою та Класифікацією основних засобів. Вибраний термін потрібно вказати в інвентарній картці об’єкта ОС-6. Не знайшли у статті відповідь на Ваше запитання? Отримайте інструкції, як вирішити саме Вашу проблему. Зателефонуйте прямо зараз:
+7 (499) 490-27-62 – Київ – Дзвонити +7 (812) 603-45-17 – Дніпро – Дзвонити +8 (800) 500-27-29 доб.849 – Інші регіони — Дзвонити