Хомяк

Хомяк – это млекопитающее животное, которое относится к подклассу звери, инфраклассу плацентарные, надотряду Euarchontoglires, грандотряду грызунообразные, отряду грызуны, подотряду мышеобразные, семейству хомяковые (Cricetidae).

Происхождение русского слова «хомяк» до конца не определено, хотя, по мнению историков, следует склоняться к старославянским корням слова «хомѣсторъ». Английское обозначение хомяка «hamster» происходит от немецкого слова “hamstern”, в переводе обозначающее «запасать».

Хомяк – описание, строение, характеристика. Как выглядит хомяк?

Хомяк – это небольшой или средних размеров грызун с достаточно плотным телосложением, 4 короткими лапами с острыми когтями, небольшой округлой головой с чуть заостренной мордочкой, маленькими или довольно большими (как у полевых хомяков) ушами, длинными усами, темными глазами-бусинками и хвостом от 4 мм до 23-24 см в длину (как у перепончатопалых или лесных хомяков). Хвост хомяка может быть как почти голым (например, у крысовидных хомяков), так и пушистым (к примеру, у хомяка Neotoma cinerea).

Взято с сайта: insolitanaturaleza.blogspot.ru

Многие хомяки своим внешним видом напоминают крыс или мышей, некоторые похожи на белочку или соню (соневидные хомяки, хомяк neotoma cinerea).

Кстати, у соневидных хомяков большие глаза черного цвета, которые придают мордочке выражение удивления, а вокруг глаз располагаются кольца более темной шерстки.

Автор фото: Andreas Fink, CC BY-SA 2.5

В зависимости от вида длина тела хомяка может варьироваться от 4-5 см (хомяк Роборовского) до 34 см (хомяк обыкновенный). Вес хомяка также зависит от разновидности и варьируется от 7 г (у карликовых хомячков) до 700 г и более (у обыкновенного хомяка). Половой диморфизм у этих животных практически не выражен, хотя у некоторых видов самки немного крупнее самцов. Зрение хомяка довольно слабое, а вот слух и обоняние развиты идеально. Общаются зверьки с помощью ультразвуков и писков, которые различает человеческое ухо.

У хомяка 16 зубов, четыре из которых – это передние резцы, расположенные парно сверху и снизу, и 12 коренных. Зубы у хомячка растут всю жизнь, поэтому грызун обязательно должен их стачивать. Удивительно, но зубы животного покрыты крепкой эмалью только спереди, а с задней стороны слой эмали практически отсутствует.

Взято с сайта: www.omlet.co.uk

В основном, мех хомяка мягкий, но у некоторых разновидностей (например, рисовых хомяков) могут присутствовать и жесткие волоски, а у хлопковых хомяков шерсть на спинке очень жесткая, почти щетинистая. Окраска довольно густого меха млекопитающего может быть самой разнообразной. Цвет хомяков, обитающих в дикой природе, варьируется от буро-серого, пепельного, коричневого и почти черного до рыже-охристого и золотистого. Шерсть хомяка на брюшке и лапках может быть белой, кремовой, черной, сероватой или желтоватой. У отдельных видов, например, у джунгарского хомяка, вдоль спинки проходит четкая полоска серого или черного цвета. У некоторых видов (к примеру, у полевых хомяков) хвост может быть двуцветным: сверху темным, а снизу белым. Подошвы задних лапок зверьков также могут быть покрыты густой шерсткой, как, например, у мохноногих хомячков из рода Phodopus. Кстати, джунгарские хомяки как раз относятся к этому роду.

Автор фото: Ignacio Icke, CC BY-SA 2.5

Отличительной чертой многих хомяков (кроме южноафриканского Mystromys albicaudatus и некоторых других) являются защечные (щечные) мешки – необычные мышечные полости, которые находятся по бокам головы, переходя в область шеи и плечевой зоны. Защечные мешки у хомяков служат своеобразной кладовкой, где зверьки временно хранят свою пищу, чтобы в дальнейшем съесть ее в укромном местечке или припрятать на хранение. В этих мешочках животные могут переносить до 50 г любимых лакомств за один раз. У некоторых видов хомяков внутренняя поверхность мешочков имеет железы, которые вырабатывают резкий по запаху секрет. Он помогает взрослым особям нормализовать пищеварительный процесс и усилить иммунитет, а у хомяков-малышей способствует правильному росту и развитию. Есть предположения, что это пахучее вещество дает животным возможность находить по запаху пищу, спрятанную ранее в укромном месте. Кстати, некоторые хомяки отлично плавают и ныряют, набирая в щечные мешки воздух. К примеру, у кроликовых и перепончатопалых хомяков между пальцами задних лапок даже имеются плавательные перепонки.

Где живут хомяки в природе?

Естественный ареал обитания различных видов хомяков включает в себя страны Центральной и Восточной Европы, Северную, Южную и Центральную Америку, Мексику и Галапагосские острова, Малую и Южную Азию, Африку, Корею, Монголию, Вьетнам и Китай, Иран и Сирию, Россию и Казахстан, Румынию и Болгарию, Турцию, Ливан, Грузию, Армению, Аляску, Канаду, США и Израиль.

Представители семейства хлопковохомяковых обитают в Южной Америке, от архипелага Огненная Земля до территории Мексики. В соединенных Штатах Америки они живут севернее штатов Небраска и Нью-Джерси, встречаются на Галапагосских отсровах.

Неотомовые хомяки обитают на территории Северной Америки, встречаются от Аляски до северных областей Канады и Панамы, часто селятся на сельскохозяйственных угодьях и вблизи жилья человека.

Лазающие хомяки – типичные обитатели стран Центральной Америки.

Зверьки из семейства хомяков обитают в странах Центральной и Восточной Европы, на севере Китая, в Корее, на территории Сибири, в Монголии, в Малой Азии, Сирии и Иране.

Грызуны неприхотливы к окружающим условиям: они прекрасно чувствуют себя в лесостепях, степных регионах, в полупустынях и засушливых пустынных ландшафтах, живут в полях, садах, на лугах и в горных местностях. Хомячков Альтиплано можно обнаружить в горах на высоте в 4,6 км от уровня моря, а хомяки Пуны отлично чувствуют себя на высоте до 5,2 км.

Автор фото: Костюхина Екатерина

Образ жизни хомяков

Хомяки – животные-одиночки: самец и самка сходятся для совместного времяпрепровождения лишь во время брачного периода. В остальное время хомяки предпочитают жить обособленно, охраняя свое жилище от посягательств других особей. Хотя встречаются виды, особи которых живут парами и даже небольшими группами, например, хомяки Кэмпбелла.

Некоторые хомяки роют длинные (до 2,5-4 м) норы со сложными и запутанными лабиринтами ходов, среди которых обязательно обустраивают себе гнездо и кладовку, где иногда накапливают до 70-90 кг съестных запасов, включающих не только зерна, но и картошку, морковку, кукурузу и другие продукты. Некоторые виды хомяков, например, рисовые, могут обустраивать жилище не только в норах, но и на поверхности земли: свои гнезда они сооружают в ветвях кустарников, в листве, под поваленными деревьями и в их корнях, между камней. Гнездо рисовых хомяков имеет форму шара, выстланного пухом, шерстью животных или же сухими травинками. Некоторые хомяки могут вовсе не рыть нор: они предпочитают занимать норы других животных, изгоняя их из жилища, а порой умерщвляя и даже поедая хозяев. Золотистые хомячки сооружают шаровидные гнезда из сухой травы, прикрепляя их к ветвям деревьев на высоте четырех-пяти метров и выстилая пухом, перьями птиц или шерстью лесных зверей. Перепончатопалые хомяки устраивают жилище диаметром до 40 см в тростниковых зарослях или над водой, сооружая его методом переплетения стеблей растений. Потревоженный зверек старается моментально скрыться в воде.

Активность хомяки в основном проявляют ранним утром или с наступлением сумерек, предпочитая днем скрываться и спать в норе. Некоторые виды ведут исключительно ночной образ жизни. Хомяки, обитающие в странах с теплым климатом, активны практически круглый год. В регионах с холодными зимами они переживают морозы, впадая в продолжительное оцепенение, но полноценной спячкой этот процесс назвать нельзя, так как периодически хомяки просыпаются для плотного перекуса.

Автор фото: Костюхина Екатерина к содержанию ↑

Что едят хомяки?

Хомяки – всеядные животные, хотя основную часть их питания составляет растительная пища. Хомяки питаются зерном и семенами растений, едят молодые побеги кустарников и бамбука, овощи, фрукты и корнеплоды. В рационе грызунов присутствуют пшеница и овес, горох, чечевица и просо, рис, гречиха, маслянистые семена хлопчатника, соя, люцерна и семена люпина, картофель, морковь, свекла, тыквенные растения, одуванчики, крапива, подорожник и прочая зелень. Для восполнения в организме белка хомяк может полакомиться саранчой, кузнечиками, дождевыми червями, бабочками, муравьями, гусеницами и личинками различных насекомых. Зафиксированы случаи, когда хомяки поедали лягушек, ящериц, змей, скорпионов, мышей и даже не брезговали падалью.

Соневидные хомяки любят есть фиги и авокадо, а также не откажутся полакомиться бананами. А вот рисовые хомяки – любители рыбы, которую добывать сами конечно не могут, но не упустят возможность отведать рыбной трапезы, оставшейся от других животных. Скорпионовые хомячки отважно нападают на некрупных скорпионов, употребляя их в пищу, хотя такая добыча для них не является основной. Неотомовые хомячки с аппетитом употребляют в пишу различные корневища, луковичные растения, семена, листья, умеют обходиться долгое время без воды, отсутствие которой легко восполняют, прогрызая мясистые кактусы. Перепончатопалые хомяки едят моллюсков, раков, крабов. Мышевидный хомячок Calomyscus bailwardi любит фисташки.

Автор фото: Bernard Ladenthin, CC0

Сколько живет хомяк?

В естественной среде обитания продолжительность жизни хомяков варьируется от 1 года до 3, реже 4 лет, в неволе эти грызуны живут два-четыре года, а некоторые виды и 5-6 лет.

Враги хомяков в природе

В дикой природе у хомяков довольно много врагов. На них охотятся коршуны и канюки, барсуки, лисы, дикие собаки, хорьки, ласки и горностаи. Не упустит возможности полакомиться хомяком грач, ворона, серая цапля, сова или пустельга.

Виды хомяков, фото и названия

В семействе хомяковых выделяются несколько подсемейств, к которым относятся разные виды хомяков:

• Подсемейство Хомяки (Cricetinae);
• Подсемейство Неотомовые хомяки (Neotominae);
• Подсемейство Хлопковохомяковые (Sigmodontinae);
• Подсемейство Лазающие хомяки (Tylomyinae).

Ниже приведено краткое описание некоторых видов хомяков.

Длина тела не превышает 10 см, вес хомяка варьируется от 35 до 65 г. Грызуны этого вида имеют короткий, почти незаметный хвост, ступни конечностей покрыты волосками. Мех бурого или желтовато-серого оттенка может иметь многочисленные вкрапления белого цвета, вдоль спинки проходит полоска темно-серого или черного цвета. В дикой природе джунгарский хомяк живет два-три года, в благоприятных условиях продолжительность жизни может достигать 4 лет. Естественный ареал обитания хомяка джунгарика – юг Западной Сибири, Джунгарский Алатау и Хакасия. Этот вид хомяков часто содержат в домашних условиях.

Автор фото: Eleassar, CC BY-SA 2.5

• Сирийский хомяк, он же переднеазиатский хомяк (Mesocricetus auratus)

Животное средних размеров с длиной тела 13,5-18 см, вес около 100-130 граммов. Хвост сирийского хомяка короткий – до 1,5 см. Окраска мягкого, бархатистого меха диких особей золотистая или коричневатая на спинке, на животе белая. Сегодня методом селекции выведены короткошерстные и длинношерстные (ангорские) сирийские хомячки. Их окраска гораздо разнообразнее: от абсолютно белых и черных особей до хомячков персикового оттенка и пятнистых вариаций. В естественной среде сирийские хомяки обитают в Сирии и, возможно, в Турции. Вид очень популярен у любителей держать хомячков дома. При хорошем уходе сирийский хомяк живет три-четыре года. Занесен в Красную Книгу.

Очень крупный представитель семейства: длина взрослых особей нередко достигает 27-35 см, хвост хомяка широкий в основании и тонкий к концу, покрыт жесткими волосками и может иметь длину от 3,5 до 8 см. Масса обыкновенного хомяка иногда превышает 0,5-0,7 кг. Окрас меха довольно яркий: спинка буро-рыжая, брюшко контрастного черного цвета. На боках по паре больших пятен светлого цвета, разделенных полоской темного меха. Такие же светлые пятна есть за ушами, по бокам головы, а иногда и на лопатках. Довольно часто встречаются абсолютно черные хомяки (меланисты) либо особи черного цвета с белыми пятнами в области горла и лап. Хомяк обыкновенный обитает в Евразии от Бельгии до Алтая и Северного Синьцзяна. В России северная граница ареала начинается от Смоленска севернее Ржева и идет на Ярославль, Киров и Пермь. На севере Пермского края доходит до 59°40′ с. ш., в Зауралье проходит через Екатеринбург, пересекает Иртыш и Обь, откуда идет к Красноярску. Восточную границу ареала обитания образует Минусинская степь, в которую обыкновенный хомяк проник недавно. Южная граница ареала проходит по побережью Азовского и Черного морей, охватывая западную часть Предкавказья, огибает с севера зону пустынь и полупустынь восточного Прикаспия и Волго-Уральского междуречья, затем пересекает Волгу в Астраханской области. Далее ареал уходит в Казахстан, где идет до низовьев реки Сарысу, захватывает северную часть Бетпак-Далы, центральную и северо-восточную части Казахского мелкосопочника, долины рек Или и Каратал, предгорные районы северного и восточного Тянь-Шаня, Алакольскую и Зайсанскую котловины, затем по границе западного Алтая выходит на правый берег Енисея. В дикой природе полевой хомяк живет до четырех лет, в неволе – до шести лет.

Автор фото: Vladimír Motyčka

Обитает в Монголии, Казахстане и в северной части Китая, а также живет в России в Забайкалье, Туве и Бурятии. Размеры хомяков достигают 7,6-10,5 см, длина хвоста от 4 мм до 1,4 см, вес составляет примерно 25 г. Дикие хомяки имеют темно-серый с коричневатым оттенком цвет шерсти, на животе мех серый у основания волоса и чуть белесый к кончику. Вдоль спины проходит темная полоска, подошвы лапок покрыты волосками белого цвета. Домашние хомячки этого вида могут иметь разнообразную окраску.

Автор фото: Vladimír Motyčka

Один из самых миниатюрных по размерам особей вид: длина тела взрослого хомяка составляет 4-5 сантиметров, весит хомяк около 30 грамм. Голова и спинка окрашены в песочно-золотистый оттенок, живот белый, над глазами имеются пятна светлого тона. Хомяк Роборовского широко распространен в Монголии и граничащих с ней районами Китая, обитает и в России. Продолжительность жизни хомяков этого вида достигает 2-3 лет.

Автор фото: Bullet, CC BY-SA 3.0

Длина тела от 9,5 до 13 см, длина хвоста 2-3,5 см. Спинка серого окраса, живот и хвост светлого цвета. Вид обитает в Восточной Европе, России, Израиле, Монголии, Китае, Северной Индии, Иране, Ираке, Афганистане, Пакистане и Иордании. Серые хомяки живут 2-3 года.

Автор фото: Vladimír Motyčka

Обитает в Болгарии и Румынии, выбирая местами проживания поля, виноградники, луга, поля со злаками и скалистые склоны, поросшие кустарником. Длина тела 14-17 см, хвоста – 1,8-2,6 см. Окраска меха серовато-коричневая на спинке, вдоль которой проходит полоска черного цвета. Шерсть на грудке и горле черная, живот желто-серого оттенка.

Взято с сайта: www.thingsabouttransylvania.com

Грызун с длиной тела 25-28 см, хвост длиной 1,4 см. Спинка окрашена в бурые тона, живот темно-серый, реже – черный. В области щек и за ушками есть пятна светлого оттенка. Эта разновидность хомяков обитает на территории Предкавказья, Северного Кавказа, в Грузии и России.

Размножение хомяков

Хомяки – это животные очень плодовитые и рано достигающие половой зрелости. Уже в возрасте 4-6 недель они способны к воспроизведению потомства. Беременность хомяков в зависимости от видовой принадлежности длится от 16 до 37 дней, а в помете может быть от 1 до 12-15, иногда и до 18 детенышей весом от 1 до 5 грамм. Самка хомяка может быть беременной чуть ли не круглый год и приносить до 8-10 пометов в течении 12 месяцев (в зависимости от вида зверька). Домашних хомячков не допускают к спариванию до достижения ими возраста в четыре месяца: это позволяет самцам и самкам достичь нормального развития и исключить появление на свет больных или неполноценных хомячат. Причем первая случка у самки должна быть не позднее ее годовалого возраста.

Детеныши хомяка рождаются крохотными, совершенно лишенными шерсти и слепыми. Глаза открывают в возрасте 12-14 дней. Первые две недели брать хомячат в руки категорически нельзя: мать-хомячиха может бросить кормить детенышей, учуяв посторонние запахи. Самка хомяка кормит детенышей молоком 14-25 дней, после чего малыши начинают пополнять свой рацион обычными кормами.

В возрасте месяца домашних хомячков обязательно рассаживают в разные клетки с учетом их пола, ведь даже в столь юном возрасте грызуны уже способны спариваться.

Автор фото: Doronenko, CC BY-SA 4.0

Как определить пол хомяка?

Определить пол хомяка несложно. Возьмите грызуна на руки и положите на спинку – хомячок вытянется, расставив при этом свои задние лапки. Теперь обратите внимание на расстояние половых органов хомячка от анального отверстия: у самок оно составляет примерно 3-4 мм, у самцов от 1 до 1,5 см. Кроме того у самки вы заметите 3 пары сосков, а у самца яички.

Хомяки: уход и содержание в домашних условиях

Сегодня заводчиками выведено огромное множество разновидностей хомяков, которых содержат в качестве симпатичных и достаточно интересных домашних любимцев. Самые разнообразные по окраске, размерам и длине шерсти, эти пушистые питомцы радуют владельцев своей непоседливостью и необычным поведением.

Клетка для хомяка

При выборе клетки для хомяка нужно учесть ее размеры: минимальные параметры основания-поддона 50х30 см, хотя лучше, если хотя бы одна из сторон будет иметь метровую длину. Прутья клетки должны быть расположены в горизонтальном направлении, так как хомячки обожают по ним карабкаться. В обязательном порядке в жилище хомячка следует разместить:

• минеральный камень для хомяков – специальный мелок для стачивания зубов и восполнения в организме минералов;

• беговое колесо для хомяка, поверхность которого должна быть исключительно сплошной, что позволит зверьку избежать травмирования лапок. Диаметр колеса может быть любым, но чем больше – тем лучше;

• домик для хомяка: его можно купить в магазине либо сделать самостоятельно. Такой предмет будет служить зверьку укрытием, кладовой для съестных запасов, там же самка обустраивает гнездо;

• дно клетки застилают опилками, сеном, чистыми бумажными салфетками или специальными древесными либо кукурузными наполнителями. Нельзя использовать для этой цели газеты, куски ткани и вату.

Клетку с хомяком устанавливают вдали от сквозняков и отопительных приборов, в месте, куда не попадают прямые солнечные лучи и имеется хорошая вентиляция. Также следует установить ее так, чтобы хомяк не мог дотянуться через прутья до штор, комнатных растений, газет и прочих опасных для него предметов интерьера. Оградите клетку от других домашних питомцев – кошек и собак.

Можно ли держать хомяков в одной клетке?

Содержать хомяков лучше по отдельности, выбрав для каждого питомца индивидуальную клетку. В обратном случае между самцами могут вспыхивать драки, а при содержании разнополой пары вы рискуете стать владельцем огромного числа хомячков, ведь взрослые особи очень плодовиты. Хотя парами иногда держат хомячков Роборовского: этот вид не так активен в размножении и более дружелюбен к своим сородичам.

Как ухаживать за хомяком в домашних условиях?

Уход за хомяком достаточно прост, хотя и здесь есть некоторые тонкости.

• Хомячка не стоит купать в воде. После такой процедуры он может простудиться. Некоторые виды любят копаться в песке, очищая таким способом свою меховую шубку. Для этого в клетке можно поставить своеобразную емкость-«купалку» с песком, который придется регулярно менять.
• Выпускать хомячка из клетки не рекомендуется, а если и делать это, то только под бдительным присмотром за питомцем. Дело в том, что грызуны испытывают непреодолимую тягу к электропроводам, и, прогрызая оплетку, часто погибают от поражения током. Оптимальный вариант – обустроить хомячку небольшой загон для прогулок или приобрести специальный прогулочный шар.
• Пару раз в неделю клетку хомячка необходимо чистить. Эти зверьки довольно аккуратны и чистоплотны, поэтому чаще всего бывает достаточно провести лишь уборку уголка, который ваш питомец облюбовал в качестве своего туалета.

Автор фото: Alensha, Public Domain

Как приручить хомяка к рукам?

Приручение хомяка – не слишком сложный процесс, но он потребует от вас терпения. Приложите немного усилий, и взамен вы получите ласкового, непугливого и смышленого питомца.

• Начните приручать хомячка с кормления его с руки. Ежедневно подносите ему на ладони любимое лакомство, стараясь не делать резких движений. Через некоторое время осмелевший хомячок будет без опаски принимать еду из ваших рук.
• Попробуйте взять хомяка в руки. Лучше делать это не сверху, а аккуратно подсовывая ладонь под животик грызуна, в то время когда он находится в углу клетки. В таком положении хомяк просто вынужден будет забраться на вашу руку. Главное – не пугать животное: ласково разговаривайте с ним, можно слегка прикрыть хомячка второй ладонью, согрев его и создав некое подобие уютного убежища, нежно погладить по шерстке, предложить что-то вкусненькое.

Совсем скоро хомяк поймет, что руки хозяина – это вовсе не страшно, а, наоборот – здесь интересно, тепло и можно поживиться лакомым кусочком. Хомяки достаточно умные, поэтому легко привыкают к имени и отзываются на кличку, а при желании их можно обучить некоторым трюкам.

Автор фото: Iphrit, CC BY-SA 3.0

Чем кормить хомяка в домашних условиях?

Всеядные хомячки готовы есть много и практически все. Тем не менее, если вы хотите, чтобы питомец был здоров и жил максимально долго, следует составить ему правильное питание. Домашнего хомяка можно кормить следующими продуктами:

• сухой готовый корм для хомяков, который можно купить в зоомагазине;
• грецкие орехи, арахис, фундук и семена кунжута;
• подсолнечные и тыквенные семечки;
• проростки пшеницы и овса;
• ячмень, пшеница, овес, гречневое ядро, чечевица, белая фасоль, нут, горох (молодые в стручках или чуть отваренные, но без соли);
• клубника, черника, освобожденная от косточек черешня, крыжовник, ягоды смородины;
• тыква, морковь, свекла, яблоки, огурец, кабачок, репа, бананы, цветная капуста, очищенные от семян и волосков плоды шиповника (нечасто), болгарский перец, свежая и сушеная кукуруза, топинамбур, груши, изредка можно давать персики и дыню;
• петрушка, листья салата, одуванчика, подорожника и крапивы, зелень укропа, клевер и люцерну. Ни в коем случае не рвите зелень вдоль автомобильных трасс, вблизи свалок и других грязных мест;
• сухофрукты: курага, в небольших количествах чернослив, изюм;
• веточки клена, ясеня, ивы, березы, вишни, яблони и груши;
• не чаще пары раз в неделю в рацион хомяка включают обезжиренный творог, отварное постное мясо (лучше куриное) и не костистую рыбу, вареное яйцо, насекомых (бабочек, кузнечиков, мучных червей);
• в качестве лакомства можно давать несладкие сушки, специальные палочки, облепленные зернами злаков и семечками, несоленый попкорн без добавления масла.

Положите в клетку хомячку хорошо высушенное, мягкое сено или колосья злаков – это будет и дополнительный корм, и материал для обустройства гнезда. Позаботьтесь о витаминах для своего любимца: минеральные и витаминные добавки можно купить в специализированном магазине. Для прикармливания молодняка можно включить в меню каши из риса, гречки или геркулеса, сваренные на воде, без сахара и соли. При запорах иногда хомячку дают немного растительного масла. В жилище хомячка обязательно должна быть поилка с чистой водой.

Чем нельзя кормить хомяков?

Из рациона хомячка должны быть полностью исключены:

• соль, сахар и любые специи;
• миндаль, арбуз, хурма, ананас, киви и цитрусовые фрукты (лимоны, мандарины, апельсины);
• молоко, сметана, сливки, сливочное масло и сыр;
• жареные и жирные продукты, колбаса и сосиски, копчености;
• хлеб, особенно белый, и макаронные изделия;
• сладости: печенье, шоколад, мед, фруктовые соки и прочее;
• белокочанная и краснокочанная капуста, картофель;
• щавель, мята, лук, чеснок, грибы;
• ветки хвойных растений.

Интересные факты о хомяках

• Во Вьетнаме запрещено содержать хомяков в домашних условиях во избежание переноса грызунами опасных заболеваний. На нарушителей запрета накладывается внушительный штраф в 30 миллионов донгов.
• Если бы беговое колесо, находящееся в клетке хомячка, катилось по ровной поверхности, то всего за 12 часов животное могло бы преодолеть расстояние в 10 км.

Екосистема або природна спільнота лука: опис, рослини, тварини, роль для людини та охорона

Журавлі шукають у траві їжу
Будь-яка природна спільнота є сукупністю рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем. Домінуюче значення в екосистемі луки грає флора, що складається з травостою та дернини. Її різноманітності сприяє якість ґрунту та водний режим.

Луги в залежності від розташування діляться на заливні, суходолові, гірські та субальпійські. Рослинність лук істотно відрізняється в залежності від ступеня зволоження ґрунту та клімату. Деякі представники фауни є реліктом того біоценозу, який передував лукам.

Які організми становлять екосистему луки?

Головні рослини лучної спільноти – це різноманітні багаторічні трави. На одному квадратному метрі можна нарахувати до 100 видів. Вони утворюють кілька ярусів. Пишний розвиток набувають однолітники, які були занесені з лісової або болотної природних угруповань. За господарським значенням прийнято розділяти рослини на злаки, бобові, різнотрав’я та осоки.

Тваринний світ луки тісно пов’язаний із рослинністю. Комахи годуються нектаром, а самі служать їжею для дрібних птахів та ссавців. Ті, своєю чергою, є джерелом харчування хижих птахів. Активну участь у житті природної спільноти луки беруть гризуни, комахоїдні та невеликі хижаки.

Рослинний світ луки

Заплавні луки затоплюються водою з рік під час паводків чи повені. Через це видовий склад рослин мізерний. Вода несе з собою велику кількість зважених частинок, які після осідання перетворюються на готівку. На високих ділянках зустрічається полин, деревій, кмин і кровохлебка. У заболочених частинах луки ростуть злаки. Тут можна зустріти калюжницю, канарейник, тонконіг, вівсяницю лучну та ін. Заливні луки дають високий урожай сіна.

Ґрунти суходолових лук утворилися колись під лісом. Вони набагато мізерніші, ніж на заливних луках. Незважаючи на це, тут одночасно може зростати кілька десятків видів трав. Пам’ятник лучний завдяки кореневій системі утворює міцний дерн, стійкий до витоптування. Ця рослина зустрічається повсюдно. Райграс представляє особливу цінність як кормовий злак. На суходолових луках росте багато лікарських рослин: кропива, кульбаба, подорожник, звіробій продірявлений, льон проносний. З бобових можна виділити мишачий горох та конюшина. У першій половині літа розпускаються іриси, маргаритки, лютики та наперстянки.

Гірські та субальпійські луки характеризуються високим та барвистим трав’яним покривом. Інтенсивна сонячна радіація, перепад температур та сильні вітри є справжнім випробуванням для рослинності. За короткий період трави встигають відцвісти і дати життєздатне насіння. Найбільшого поширення набула костриця, інші злаки не грають великої ролі. Скупченнями росте горець м’ясо-червоний і буквиця великоквіткова. Квітки піретруму, незабудки, змієголовника, волошка та лілій утворюють строкатий килим.

Тваринний світ луки

Основними тваринами луки прийнято вважати мишоподібних гризунів і комахоїдних, яких приваблює велика кількість їжі. Це землерийки, кроти, полівки. На прогрітих та незатоплених ділянках зустрічаються вужі, ящірки та нечисленні жаби. Різноманітний видовий склад пернатих. У луках живуть жайворонок, трясогузка, перепел, чибіс, бекас. З хижаків панує лисиця, ласка і тхір.

Тваринний світ луки тісно пов’язаний із рослинністю. Тут немає такого видового розмаїття фауни, як у лісах. Великі ссавці не можуть знайти притулку у різнотрав’ї. Квітучі медоноси привертають до себе комах-запилювачів, бджіл, ос, метеликів та джмелів.

Польові (лугові) квіти: 34 види з фото, назвами та застосуванням

Чому вони так називаються

Нерідко назва польових квіток говорить про помітні особливості рослин. Мати-і-мачуха називається саме так завдяки листям – теплим, махровим з одного боку, гладким і холодним з іншого. Квіти журавника нагадують дзьоб цієї стрункої птиці, а квітки дзвіночка схожі на дзвін. Материнка має неповторний аромат, особливо у висушеному вигляді. Дуже запашним виходить із неї чай. Оман придбав своє прізвисько через те, що добре допомагає при слабкості та втомі: дає людині «дев’ять сил». Буває і так, що назва польових квіток пов’язана з міфами та легендами. Розповідають, що волошка названа на честь святого Василя Великого, який мав особливу симпатію до квітів, і є символом доброти та душевної чистоти. Квіти на стеблах іван-да-мар’ї отримали ім’я завдяки легенді про нещасне кохання. Дівчина і хлопець, дізнавшись, що доводиться один одному братом і сестрою, щоб не розлучатися, перетворилися на квіти різних відтінків. Квітка сон-трава називається так тому, що на ніч пелюстки щільно стуляються, а рослина поникає, ніби засинає. Інше найменування цієї квітки – простріл. Згідно з легендою ангел запустив стрілу в диявола, що причаївся в заростях цієї рослини, і прострелив листя.

Найпопулярніші лугові рослини

Усього налічується близько 1 тис. видів лучних трав.

У України найпоширеніші рослини:

1. Кульбаба. Належить до сімейства Астрові. Виділяється на фоні трав’яного покриву яскравими жовтими суцвіттями.

Плодами є сім’янки, які можуть розлітатися великі відстані, здуваемие вітром.

Кульбаба широко поширений у різних частинах планети, крім тропічних районів. Цвітіння відбувається у період із квітня до червня. Початок процесу залежить від погодних умов. Насіння з’являється з кінця квітня по червень. Кульбаба застосовують у народній медицині.

2.Лютик їдкий. У народі одержав назву «куряча сліпота». Незважаючи на привабливі жовті квітки, милуватися ним краще на відстані. Рослина відноситься до отруйних трав, має різкий запах. Воно належить до сімейства Лютикові. Цвітіння починається у червні-липні, пізніше з’являється горішковий плід.

3.Аконіт (борець). Ще один представник Лютикових, який є отруйним. Зустрічається у Європі, Азії, Північній Америці. Суцвіття розташовані у вигляді кисті. Іноді можна побачити пірамідальну форму. Найчастіше квітки бувають синього, фіолетового відтінків, але зустрічаються і біле, жовте забарвлення. Через сильну отруйну дію рослина ніде не застосовується. Усього налічується близько 300 видів аконіту.

4.Волошка. Належить до сімейства Астрові. Є холодостійкою рослиною.

Якщо з’явилося бажання посадити його на ділянці, потрібно вибирати територію над тіні, а з доступом сонячних променів.

Суцвіття рослини лилово-рожеві. Плодом є сім’янка. Цвітіння волошки триває весь літній період. Завдяки жовчогінному та протизапальному властивостям застосовується в народній медицині.

5.Дзвіночок. Суцвіття найчастіше у вигляді кисті або волоті блакитного або фіолетового відтінку. Трапляються білі екземпляри. Рослина цвіте до середини літа, іноді цей період затягується до вересня. Потім утворюється плід – коробочка з насінням. Власники дачних ділянок люблять прикрашати територію дзвіночками через витончену форму квітки та насичені відтінки.

Найвідоміші лікарські лучні трави.

Багато лугові рослини застосовують у медицині. Найвідомішими з них є:

• Ромашка. Належить до сімейства Астрові. Налічується близько 20 видів цих трав. Крім Євразії, ромашка, що вважається символом України, зустрічається в Америці та Південній Африці. Рослина має щитковидне суцвіття. Плодом є сім’янка. Ромашку аптечну часто застосовують у медицині та косметології.
• Звіробій. В основному зростає у Північній півкулі, районах Середземномор’я. Належить до сімейства Звіробійні. Напівзонтичні, кистьові суцвіття мають жовті відтінки. Цвітіння починається у травні чи червні. Трава діє негативно на тваринах, викликаючи патологічні реакції. У медицині звіробій вважається протитривожним засобом, що має низку побічних дій.
• Материнка звичайна (Орегано). Належить до сімейства Ясноткові. Зустрічається в європейських країнах та Середземномор’ї. Цвітіння відбувається у червні-липні. Материнку застосовують у медицині як протизапальний, що знижує спазми засіб. Квітки мають лілово-рожеві відтінки.
• Конюшина лучна. Належить до сімейства Бобові. Багато людей вважають, що росте конюшина в основному в Європі. Але він також широко поширений у Північній Африці, Західній та Середній Азії. Конюшина має суцвіття кулястої форми червоного відтінку, іноді – білого. Плодом є боб. Період цвітіння – з червня до вересня. Для приготування лікарських препаратів використовується листя. Деякі господині додають їх у салати, щі. В цьому випадку не потрібно збирати конюшину поруч з дорогами, де той часто зустрічається. Цінується він і як кормова трава.

Лугові рослини при прийомі можуть викликати алергічні реакції та побічні дії.

Рекомендується консультація спеціаліста.

Гусяча цибуля

Низькоросла рослина не вище 15 см має довге листя, що росте біля коріння, дрібні яскраво-жовті квітки, що виразно пахнуть медом. Використовується як косметичний та лікарський засіб.

Оман

Росте кущами заввишки до 1 м. Листя вузьке, світло-зелене, суцвіття оранжеве або жовте. Квітки бувають одиночними або пучками. Застосовується для догляду за обличчям та тілом, а також у народній медицині.

Донник

До жовтих польових кольорів відноситься і буркун. Це один з найвищих кольорів, що виростають вище за людський зріст (до 2 м). Стебла рівномірно вкриті трипалим листям. Дрібні квіти (жовті чи білі) розташовані у вигляді кистей.

Буркун загоює рани, знімає запалення та судоми, лікує вологий кашель.

Дельфініум

Ця кущова рослина ще вище – до 1,5 м. Область біля коріння має вузьке стрілчасте листя. Квітки дрібні, бувають різного забарвлення, у тому числі й жовтого, пірамідально розташовані на довгому стеблі. Дельфініум додають як корисний компонент при виробництві мила.
Польові рослини з жовтими суцвіттями можуть продовжити вказаний список. До них відносяться: зопник (або гарячковий корінь), звіробій, пижма, адоніс весняний, жовтець, осот, золотарник, ріпак, коров’як, золотоцвіт посівний, чистотіл, купальниця та багато інших.

Лютик

Саме цю квітку називають «трояндою полів», а справді, схоже, тільки шипів не вистачає.

Прекрасний і небезпечний, так можна охарактеризувати цю польову квітку. За сонячною яскравістю ніжних пелюсток ховається прихована загроза. Сік Лютіков дуже отруйний, тому зірвавши цю квітку, будьте обережні.

Цикорій

Має потужний м’ясистий корінь, наповнений молочним соком. Стебло з множинними відгалуженнями росте до 120 см заввишки. Листя росте із середньої частини стебел, зібрані в розеточки. Квіти цієї лугової рослини синьо-блакитні (є білі та рожеві види), із зубчастими пелюстками, облямовані листям, розташовуються по довжині стебел та на їх верхівках. Любить сонце, після полудня квіти закриваються.

Цикорій корисний для нервової системи, серця та судин, нирок та печінки. Є цілющим кормом для тварин.

Аквілегія звичайна

Кущові лучні квіти середньої висоти (до 80 см). Не бояться морозу. Великі суцвіття на високих тонких ніжках можуть бути різного забарвлення: сині, білі, червоні, рожеві, фіолетові, чорні, фіолетові. Аквілегією лікують запалення легенів, ангіну, шкірні захворювання, рани та опіки, цингу, головні та шлункові болі.

Тимофіївка лугова

Тимофіївка лучна, інакше аржанець чи паличник поширена повсюдно, її можна зустріти навіть у Африці. Це злакова рослина, яка має понад 30 різновидів. У нашій країні росте 4 види тимофіївки.

Це рослина з тонким стеблом, висотою до 0,5-0,8 метра з тонким поникаючим листям і суцвіттям волоті у вигляді циліндричного колоса.

Погано переносить посуху та надмірне перезволоження . Вирощується як кормова культура для худоби, має у своєму складі високий вміст протеїну, за сезон скошується 2-3 рази. Не підходить для спортивних газонів та пасовищ, тому що повільно відростає.

Рослина використовується в медицині Тибету як знімає судоми і перенапруга м’язів. Пилок може викликати алергію.

Волошка синя польова

Волошка (волошка) – поширена рослина лук і хлібних полів. Відомі близько 500 видів цієї рослини з найрізноманітнішими забарвленнями квіток, але лікувальними вважаються лише сині.

Одна з головних лікувальних властивостей волошки – нормалізація роботи нирок, уповільнення старіння та профілактика хвороби Альцгеймера. Рослиною також лікують «курячу сліпоту» (порушення сутінкового зору).

Волошка має ненав’язливий запах, є добрим медоносом.

Васильковий мед незвичайного смаку з легкою гіркуватістю. Рослина виростає до метрової висоти, добре кущиться, кошики квіток можуть бути діаметром до 3-5 см. Волошка іноді плутають із злісним бур’яном під назвою бодяк.

Волошка – отруйна рослина, у його складі знаходиться речовина ціан, тому застосування настоїв та зборів має проходити під контролем лікаря.

Иван-чай

Іван-чай відомий нашим предкам давно, називали його по-різному: кипрей, борове зілля, дрімуха, сорочі очі, півнячі яблука.

Свої бузкові квітки він розпускає рано-вранці, до 7 годин, і в кожній чашечці суцвіття знаходиться до 30 мг нектару, з гектара збирається до 650 кг меду.

При цвітінні рослини утворюється пух, яким за старих часів набивали подушки. Висота рослини сягає 2 метрів, суцвіття перебувають у верхню частину рослини.

Насіння розноситься вітром, зберігає схожість кілька років. Листя, квітки, корінь, навіть стручки, входять як компоненти лікарських засобів.

Звіробій

Рослина отримала свою назву у зв’язку з тим, що при поїданні її тваринами, особливо кіньми, вони спостерігають погіршення здоров’я. У народі рослину називають “заяча кров” або “червона трава”. Це пов’язано з тим, що стебло звіробою протягом росту набуває багряного відтінку, а сік у зірваної квітки – кривавого кольору.

Звіробій – невисока рослина, до 0,3-0,6 метра у висоту, квітки кольору світлої охри. Дивно, що над звіробою завжди в’ються метелики мошки, бабки, бджоли. хоча нектару у квітці немає.

Досі в селах звіробій вважають магічною рослиною і в засушеному вигляді кладуть під поріг або вішають під стелю для захисту від поганого пристріту або псування.

Рослини приписують безліч лікувальних якостей, не дарма його інакше називають «хворобою». Вважається, що звіробій – трава сонця, енергію якого вона накопичує та передає людям. Показань до застосування трави дуже багато, але довго застосовувати його треба дуже обережно.

Багаття безосте лугове

Рослина займає на луках великі простори, утворюючи зарості заввишки до 1,5 метра. Стебло тонке, листя вузьке, від головного стебла відходять стеблинки з колосками-суцвіттями на кінці, через це рослина схожа на овес. При вітрі суцвіття відсвічують червоним кольором, що пояснює його назву. Погано уживається поруч із бобовими. Використовується як кормова культура та для складання сухих букетів. Не використовується навіть у народній медицині.

Конюшина червона

Конюшина – одне з найпоширеніших лучних рослин, налічується близько 300 його різновидів, більша частина яких виростає саме на луках. У народі його називають просто кашка. Стебло конюшини гіллясте, піднімається над землею на висоту не більше півметра, листочки трилисті, але зустрічаються екземпляри з 4 та 5 пелюстками листової пластини. Вони мають дивовижну властивість закриватися ввечері перед заходом сонця, що зазвичай властиве лише пелюсткам квіток. Суцвіття невелике, округле, пухнасте, багате на нектар, але дістати його можуть тільки джмелі, так як у бджіл короткий хоботок. Використовується як кормова рослина, можливе застосування у кулінарії для приготування салатів.

Валеріана

Це трав’янистий багаторічник, що досягає висоти півтора метра. Листя його змінюють форму залежно від року життя, наприклад, у перший рік вони черешкові, а в другий ланцетні. Валеріана має дрібні лугові квіти, які можуть мати білий або рожевий колір. Першого року рослина не цвіте. Терпкий аромат валеріани буквально змушує тремтіти котів. Росте вона на території Сполучених штатів, у Європі та України.

Завантажуємо

Ця рослина теж є лучною, але частіше її можна зустріти в степах, де посуха і мало вологи. У народі його називають «перекотиполем». Качим має вигляд чагарника, що сильно гілкується, який при вітрі обламується і, зірвавшись, починає кататися по околицях.

Кульбаба

Це досить поширена квітка, яку через її невибагливість і швидке розсіювання багато фермерів вважають бур’яном. Він має високу проростання і здатний сходити навіть через тріщини. У похмуру погоду або дощ рослина закриває свої бутони і чекає на яскраве сонце. Маловідомий факт – чумацький сік рослини знімає біль та набряк від укусу бджолою. Це рослина-медонос, яка легко розсіюється за допомогою білого насіння-парасольок.

Дикий лук

Багато їстівні рослини вживають їжу вкрай рідко, але не дику цибулю. Він дуже поширений у кулінарії, і деякі народи використовують його нарівні зі звичайною зеленою цибулею. Якщо він зустрівся на шляху, то можна їсти його зі спокійною душею.

Багаторічна трава часто зростає на пасовищах, полях та лісах. Відрізнити її можна по довгому голому стеблі, стрілоподібному листю і кулястому кошику з біло-бузкових кольорів.

Вживати в їжу можна всі зелені частини рослини у свіжому чи сушеному вигляді. Для використання у сирому вигляді додаткова обробка не потрібна, достатньо ретельно промити її. Сушать цибулю на відкритому повітрі або в печі, після чого подрібнюють і використовують як приправу.

Назви синіх польових кольорів. Синій льон

Серед квітів, що радують нас прохолодним небесним відтінком, найніжнішим можна назвати льон. Його латинська назва — Línum — прийшла з кельтської мови, в ній слово lin означає «нитку»: стебло льону часто складається з тоненьких волокон. Рослина здавна лікувала, годувала та одягала людей. Чудова якість матерії з льону – непідвладна гниття та збільшення міцності при підвищеній вологості. З насіння цієї рослини сімейства льонових робили масло, в якому щедро міститься незамінна ліноленова жирна кислота, що бере участь в обміні речовин людини і тварин, що перешкоджає розвитку серцево-судинних недуг.

Аквілегія звичайна

Кущова рослина до 80 сантиметрів заввишки. Листи сизо-зеленого відтінку, тричі розсічені. Квітки сині або темно-фіолетові (можуть бути рожеві, білі, червоні, лілові, синювато-чорні) до 5 сантиметрів у діаметрі. Квіти на високих тонких пагонах. Зимостійка рослина. Витримає жорстокий клімат Уралу.

Аконіт Джунгарський

Кущова багаторічна рослина до 2 метрів заввишки. Листя округле, п’ятирозсічене, темно-зеленого кольору. Квітки темно-фіолетові великі, п’ятилистні, віночкоподібні до 8 см у діаметрі. Квітків на пагонах багато. Морозостійка рослина. Застосовується в альтернативній медицині.

Ромашка

Однорічна трав’яниста рослина. Широко поширене Євразії, Північній Америці. На закінчення пагонів розташовані одиночні кошики. Суцвіття складається з білих язичкових та серединних трубчастих лимонних пелюсток. Цвіте з травня до серпня.

З ромашки видобувають ефірну олію. Його найцінніший компонент – хамазулен. Чинить протизапальну, седативну, місцеву анестезуючу дію.

Екстракт додають у мило, креми, шампуні.

Гусяча цибуля

Низькорослий, не більше 15 см. Листя подовжене, що росте біля основи. Квітки яскраво-жовті, пахнуть медом. Цвітуть із квітня до початку червня.

Рекомендований при весняних авітамінозах. Допомагає при епілепсії, бронхіальній астмі, гепатитах. Має ранозагоювальну та антисептичну дію.

Живокіст Лікарський

До 0,9 м, з жорсткою, шорсткою надземною частиною. Квітки фіалкового відтінку з пурпурним відливом. Цвітіння відбувається з кінця травня до вересня.

• усунення запалень;
• припинення крововиливу;
• терапії пухлин та виразкових уражень;
• пом’якшення симптоматики при переломах та вивихах;
• запобігання загноєнню.

Гвоздика травянка

У польових і лучних гвоздик віночки квіток складаються з білих або рожевих пелюсток. У культурних часто кремові, лососеві, жовті, червоні, фіолетові.

Герань лугова

Росте на вологих лісових галявинах, узліссях, як у листяних, так і в хвойних лісах. Це світлолюбна рослина, але цілком декоративна і в легкому півтіні. Любить родючі ґрунти. Хороший медонос, має лікарські властивості.

Ірис (ірис, півник)

Багаторічна кореневищна квітка, що виростає до 60 см у висоту з плоским, мечоподібним листям, зібраним біля основи стебла, який може бути одиночний або пучковий. Квіти жовті, фіолетові, білі, лілові, бордові, рожеві, можуть бути поодинокі або зібрані по 3 суцвіття. Росте всюди.

Важливо! У косметології застосовують для усунення ластовиння, вугрової висипки, зморшок та стимулювання росту волосся.

Як інакше називають базилік?

Батьківщина – тропічна Азія та Європа. Сьогодні в багатьох європейських країнах, а також на Кавказі, Середній Азії, Індії і навіть в Африці вирощується ця ароматна трава. Рослина теплолюбна, однорічна, популярна серед багатьох кулінарів. Люди, як правило, базилік називають різними іменами:

• «Базиліком городним»
• «Красним васильком»
• «Душистим васильком»
• Реаном вірменським
• Рейганом азербайджанським

Також у народі часто базилік називають «Душки».

Польза лугових трав

Польові квіти та трави можуть приносити як користь, так і шкоду. Деякі рослини багаті білками та поживними речовинами: буркун, люцерна, конюшина червона. Зустрічаються і отруйні представники: редька дика, дурман, жовтець, віх отруйний, жвавість та інші.

Кульбаба лікарська містить близько 50 лікувальних компонентів.

Гіркі речовини (тараксини) використовуються при лікуванні печінки та жовчного міхура. Коріння містить бетаситостерин – протисклеротичне засіб. У Франції кульбаба вирощується для салатів.

Аконіт джунгарський застосовується як лікувальна рослина при артриті, цукровому діабеті, недокрів’ї, псоріазі, безплідності, онкологічних захворюваннях, виразці, педикульозі, стенокардії та багатьох інших недугах.

Аконіт Джунгарський застосовується при артриті

Буркун застосовується для лікування кашлю, судом і як ранозагоювальний засіб.

Борщовик сибірський має властивість лікувати сексуальні розлади, захворювання органів травлення, судоми, запалення суглобів, артрити.

Важливо! Препарати на основі борщівника підвищують світлочутливість шкіри через вміст фурокумаринів.

Деревій є лікарською рослиною широкого спектра дії. Але слід виявляти обережність, приймаючи його всередину, оскільки передозування призводить до шкірного висипу та запаморочення.

Кореневища та коріння валеріани лучної застосовується для зниження збудливості центральної нервової системи.

М’ята здатна лікувати майже всі застудні та легеневі захворювання. Застосовується при проблемах із органами травної системи. Естроген, що міститься в м’яті, надає омолоджуючий ефект на жінок.

• https://felisov.ru/otkrytyj-grunt/polevye-rasteniya.html
• https://zen.yandex.ru/media/cvety/lugovye-cvety-nazvaniia-polevyh-rastenii-i-foto-5e6cae8358c7246c0e42752e
• https://glav-dacha.ru/lugovye-cvety-foto-i-nazvaniya/
• https://felisov.ru/ogorod/lugovye-cvety.html
• https://zverovod.info/interesno/rasteniya-luga.html
• https://sornyakov.net/flowers/lugovye-rasteniya.html
• https://GardenGround.ru/mnogoletnie/lugovye-cvety/
• https://znatprovse.ru/polezno-znat/100-samyh-populjarnyh-polevyh-i-lugovyh-cvetov-s.html
• https://MrDachnik.com/polevye-cvety
• https://ogorod.mirtesen.ru/blog/43276454338/Samyie-populyarnyie-polevyie-tsvetyi-i-lugovyie-rasteniya
• https://dacha365.net/tsvety/tsvetnik/lugovye-i-polevye-s-foto.html

Екологічні зв’язки лучної спільноти

Бджола збирає нектар із лугових квітів

Усі організми природної спільноти існують у тісному симбіозі. Рослини є важливим компонентом у житті тварин. Вони харчуються нектаром, фітомасою, розповсюджують насіння. Роюча діяльність гризунів покращує стан ґрунту, створює умови для проростання насіння. Багато комах та ссавців є санітарами, що харчуються органічними речовинами.

Травоїдні тварини позбавляють луки від численних бур’янів та шкідливих рослин. Хижаки утворюють рівновагу між різними популяціями.

Найпопулярніші лугові квіти та польові рослини

Аквілегія звичайна

Зимостійкий кущ, що виростає до 80 см у висоту із сизо-зеленим листям, розсічені тричі. Квіти на високих тонких пагонах досягають у діаметрі 5 см і можуть бути синіми або темно-фіолетовими, а також рожевими, білими, червоними, ліловими, темно-синіми.

Цікаво! Витримує жорстокий уральський клімат.

Амарант колосистий

Трав’яниста рослина, що виростає до 1м у висоту з довгастим листям, що дрібніє догори стебла. Квіти жовтувато-зелені, дрібні, щільно зібрані у суцвіття. Амарант невибагливий до кліматичних умов.

Важливо! У медицині рослину використовують для лікування ШКТ при колітах, запорах і як кровоспинний засіб.

Роль екосистеми луки для людини

Більшість рослин є вітамінною кормовою базою худоби. З давніх-давен людина використовує луки як пасовищ, заготовляє сіно на зиму. У період цвітіння медоносів сюди злітаються бджоли з найближчих пасік. Луговий мед відрізняється тонким ароматом та ніжним смаком. Протягом усього літа людина заготовляє лікарські трави. У справу йде молоде листя, квітки, коріння і стебла.

Різновиди лугових трав з назвами та фото

У природі налічується понад тисячу лучних трав. Всі вони відрізняються як за зовнішніми характеристиками, так і своїми властивостями.

Аквілегія звичайна

Аквілегія являє собою цілий клас багаторічників, які відрізняються невибагливістю та тривалим вегетаційним періодом. Кожна з втеч культури проходить повний цикл свого розвитку приблизно за 2,5 роки. Варіацій кольорів аквілегії безліч. Однак усі вони унікальні. Серед них маленькі та великі, махрові та звичайні, однокольорові та багатобарвні. Росте культура на пухких та поживних ґрунтах з великим вмістом гумусу.

Аквілегія є цілим класом багаторічників

Алтей лікарський

Цей багаторічник у народній медицині вважається головним лікарем кашлю. Алтей, що цвіте ніжно-рожевими квітками, поширений практично на всій території Європи. Надземна частина культури цінується за декоративні якості, а кореневище – за лікарські.

Алтей лікарський – популярний у народній медицині багаторічник

Амарант колосистий

Рід включає близько 70 видів, до числа яких входить бур’яна трава. Амарант є рослиною з широким яйцевидним листям. Особливістю листя вважається наявність прожилок. Культура може бути пофарбована в червоний, зелений та інші кольори, що залежить від різновиду.

Братки

Браки, або віола є компактною рослиною, що вирощується як у садах, так і в квіткових горщиках в кімнатних умовах. Ця багаторічна культура, яка вітчизняними садівниками вирощується як дворічна. У висоту кущики можуть досягати 20-50 см. Квітки переважно поодинокі, досягають 5-7 см у діаметрі.

Багульник

Багно володіє лікарськими властивостями, саме тому його активно застосовують у народній медицині. Культура використовується для лікування дизентерії, туберкульозу, простудних захворювань, астми. У той же час рослина отруйна, тому в приготуванні ліків на його основі важливо суворо дотримуватися дозування. Багно являє собою вічнозелений кущ, який здатний досягати у висоту 1,5-2 м. Стебла рослини переважно лежачі, вкриті корою.

Валеріана лікарська

Валеріана лікарська є трав’янистим багаторічником, що використовується у сфері народної медицини. У висоту культура досягає 1,5 м. Листя формується супротивно, має лінійну або ланцетоподібну форму. Виростає культура на луках, лісових галявинах, поблизу водойм.

Культура відрізняється особливою вимогливістю до складу ґрунту. Грунт для вирощування валеріани неодмінно повинен бути поживним, вологопроникним.

Валеріана лікарська є трав’янистим багаторічником

Василек синий

Рослина може бути однорічною і багаторічною, що безпосередньо залежить від умов проростання. Волошка має яскраво виражений сечогінний ефект, тому часто застосовується у виробництві подібних препаратів. Квітки волошки можуть бути пофарбовані в різноманітні відтінки синього. Культура характеризується швидкими темпами розростання.

Квітки волошки можуть бути пофарбовані в різноманітні відтінки синього

Гвоздика лучна

Лугова гвоздика цінується садівниками за її невибагливість та яскравий зовнішній вигляд. Перевагою культури є пишні суцвіття. Тому рослина чудово виглядає навіть у одиночних посадках. Усього налічується понад 100 різновидів, адаптованих до клімату України.

Лугова гвоздика полюбилася садівникам за невибагливість та яскравий зовнішній вигляд

Герань лугова

Культура поширена у Європі, Азії. У України рослину можна зустріти на будь-якому лузі. Герань лучна виростає до 80 см заввишки. Вона має численні квіти, пофарбовані в блакитнуваті відтінки.

Оман

Ця рослина є багаторічником, що належить до сімейства Складноквіткових. Культура включає кілька різновидів. Однак лікарськими властивостями володіє тільки високий оман. Культура схожа на соняшник, оскільки має жовті квіти.

Дельфініум

Це яскравий представник сімейства Лютикові, яке містить понад 500 видів. Дельфініум має чимало вимог щодо умов вирощування. Втім, це повністю компенсується його пишним цвітінням. Культура може зростати до 2 м заввишки. Вона має звичайні чи махрові суцвіття рожевих, синіх, блакитних, молочних відтінків.

Донник

Це представник сімейства Бобових, який досягає 2-3 м. Характерною рисою рослини вважається потужне кореневищо, яке проростає у ґрунт на метр і більше. Культура є стебло з дрібними квітками яйцевидної форми.

Буркун – представник сімейства Бобових

Звіробій звичайний

Трава є джерелом корисних властивостей. У зв’язку з цим багато ранозагоювальних та протизапальних препаратів виготовлені на її основі. У висоту культура може сягати метра. Характерною рисою є дрібні жовті квіточки.

Звіробій звичайний є джерелом корисних властивостей.

Ірис

Також культуру називають касатик або півник. У перекладі ірис означає «райдуга». Недаремно, адже квіти рослини можуть бути забарвлені у найрізноманітніші кольори.

Ірис називають касатик або півник

Кіпрі вузьколисті

Багаторічник виростає до метра і має квіти, що збираються у китиці. У діаметрі квітки становлять до 3 см. Період цвітіння починається в середині літа та триває близько місяця.

Конюшина лучна

Багаторічна рослина характеризується низкою корисних властивостей: допомагає лікувати жіночі захворювання, сприяє очищенню судин, має заспокійливий ефект.

Дзвіночок

Трав’яниста рослина росте переважно у гірських регіонах. Стебла довгі, кожному з них формується по 4-7 бутонів синього кольору.

Конвалія

Багатоквіткова культура характеризується яскравим ароматом, який люблять далеко не всі. У довжину стебла вбирається у 20 див. На кожному стеблі утворюється 5-7 листя темно-зеленого кольору. Квітки білі, численні.

Багатоквіткова культура конвалія

Льон

Трав’яниста культура поєднує понад 200 різновидів. Втечі льону дуже тонкі, але досить міцні. Тому рослина чудово вирощується за умов клімату середньої смуги України.

Льон вирощується в умовах клімату середньої смуги України

Льнянка

Льнянку прийнято називати диким льоном, п’яною травою, розмарином польовим. Характерними особливостями льнянки є наявність повзучого кореневища, яке дуже швидко захоплює нові території.

Льнянку прийнято називати диким льоном

Люпин

Люпин – найяскравіший представник сімейства Бобових. Квітки можуть бути пофарбовані у найрізноманітніші кольори. Саме за це культура так сподобалася українським садівникам. Рослина невибаглива і має тривалий період цвітіння.

Лютик повзучий

Ця рослина дуже приваблива та небезпечна. У висоту жовтець досягає 40 см. Незважаючи на отруйність, рослина активно застосовується у народній медицині.

При прийомі засобів на основі жовтця повзучого дуже важливо точно дотримуватися дозування.

Мак польовий

Однорічник використовується як у традиційній, так і нетрадиційній медицині. Стебла маку мають легке опушення і досягають у висоту 50-80 см. Квітки пофарбовані в насичено червоний колір.

Мати й мачуха

Багаторічник не перевищує 25 см заввишки і має повзуче кореневища. Квітки яскраво-жовті, мають зубчики. Цвіте у середині квітня.

Мати-і-мачуха цвіте у середині квітня

Медуница

Належить до сімейства Бурачнікових, що складається з 10 видів. Період цвітіння починається у квітні та триває протягом місяця. Культуру нерідко відносять до первоцвітів.

Медуниця належить до сімейства Бурачнікових

Кульбаба лікарська

У висоту кульбаба не перевищує 35 см. Має малогіллясте коріння, ланцетове листя і насичено-жовті квітки. Культура застосовується в кулінарії та народній медицині.

Кульбаба лікарська застосовується в кулінарії та народній медицині.

Живокіст лікувальний

Є лісовою рослиною, яка здатна досягати метра у висоту. Стебло міцне, покрите помітним опушенням. Квітки переважно ніжно-фіолетові та рожеві.

Примула весняна

Ця трав’яниста культура має багатий колірний спектр. Листова пластина характеризується наявністю зубців, пофарбована у блідо-зелений колір. Квітки яскраві, двокольорові.

Піжма звичайна

У висоту пижма зростає до 150 см. Має насичений запах камфори. Квітки дуже дрібні, утворюють кошики. Період цвітіння триває з червня до вересня.

Плющ

Родзинкою плюща є трикутне листя двоколірного забарвлення. Ця рослина вічнозелена, дуже швидко розростається, досягаючи у висоту 1,5 м. Квітки культури досить непоказні. Плющ невибагливий, проте потребує тепла.

Родзинкою плюща є трикутне листя двоколірного забарвлення

Полин гіркий

У висоту чагарник досягає 2 м. Квітки жовті, трубчастої форми, виростають до 2-3 см у діаметрі. Полин широко застосовується у народній медицині.

Полин широко застосовується у народній медицині

Простріл

Простріл є культурою з потужним розгалуженим кореневищем і міцним стеблом. У висоту рослина може досягати 40 см. Квітки характеризуються наявністю безлічі тичинок та маточок. Після завершення цвітіння дома суцвіття утворюються плоди – многоорешки.

Простріл є багаторічною культурою

Ромашка аптечна

Ромашка аптечна є одним з найяскравіших представників складноцвітих. Рослина має прямостояче міцне стебло, яке виростає до 20 см. У природі ромашка росте групами.

Таволга

Таволга належить до сімейства Рожевих. У період цвітіння таволга виділяє приємний і яскравий аромат. Саме тому багато садівників висаджують культуру на дачах. Цвіте із середини літа до серпня. При хорошому догляді культура може зацвісти повторно.

Деревій

Деревій має гіллясте кореневищо, яке дуже швидко заповнює собою простір. Саме тому культуру рекомендується пересаджувати. Суцвіття представлені безліччю кошиків яйцеподібної форми.

Тюльпан польовий

Ця цибулина культура вважається найчастішим гостем вітчизняних садів. На стеблі, як правило, формується 2-3 листки. Вони дуже щільні, пофарбовані в темно-зелений колір, в довжину досягають 30 см. Квітка часто одна. Характерною рисою бутонів, крім чашоподібної форми, є наявність опушених ниток у серцевині.

Цибулинна культура – ​​тюльпан польовий

Поле хвоща

Хвощ належить до сімейства Хвощових та поширений практично по всій України. Хвощ має низку корисних властивостей:

Хвощ належить до сімейства Хвощових

Цикорій звичайний

У висоту цикорій може досягати 1,5 м. Квітки переважно блакитного відтінку, проте іноді можуть бути пофарбовані в білий та рожевий.

Квітки цикорію переважно блакитного відтінку

Чабрець

Чабрець відноситься до сімейства Губоцвітих і має мініатюрні розміри – у висоту чагарник не перевищує 30 см.

Черемша

Про цілющі властивості черемші відомо з давніх-давен. За допомогою трави очищали кров, лікували чуму та холеру. Культура зростає переважно у гірських регіонах. Цікавою особливістю черемші вважається наявність ефірної олії у листі. Саме тому інші культури поруч із черемшею не ростуть.

Селекціонерами виведено кілька гібридних сортів, проте лікарською вважається лише дика черемша.

Татарський будяк

У народі вважається, що будяка відлякує нечисту силу. Рослина є чагарником з потужним стеблом і розгалуженим листям. Зрілий будяко може досягати 2 м.

Чистотел

Чистотіл – ще одна лугова трава, яка використовується у народній медицині. Стебло чистотілу прямостояче, міцне, має помітне опушення. У довжину рослина сягає метра. Квітки пофарбовані в насичено-жовтий, формуються вони на довгих квітконіжках. Після завершення цвітіння дома квіток утворюються плоди – насіннєві коробочки.

Чистотіл – лучна трава, яка використовується в народній медицині

Шавлія

Листя шавлії використовують як сировину для лікарських препаратів. Рослина здатна полегшити зубний біль, знизити температуру, дезінфікувати рани. У висоту квітуча рослина сягає 80 див.

Листя шавлії використовують для виробництва лікарських препаратів

Шток-троянда

Це одна з найпоширеніших лугових культур. У висоту вона може зростати до 2,5 м. Стебло шток-троянди міцне, м’ясисте, увінчане великими рожевими квітками.

Ехінацея

Рід включає 10 різновидів, які мають схожі характеристики. Культура належить до сімейства Астрових і сягає метра заввишки. Суцвіття досить великі, пурпурового кольору. Після цвітіння на місці утворюють сім’янки.

Ешшольція

Квітки ешольції нагадують метеликів недаремно: вони дуже тонкі та легкі. Переважають жовтий, рожевий та білий кольори. Ешшольція – багаторічна культура, але у вітчизняних садах вирощується як однорічник.

Вплив людини на екосистему лука

Техника скашивает траву на лугу

Щоб покращити якість та врожайність трав, людина змінює склад травостою, змінює умови зростання. Найбільший вплив на екосистему має випас та скошування. Неправильна сінокосна діяльність порушує ритм сезонної вегетації, обмежує поширення насіння. В результаті скошування голий ґрунт швидко висушується, втрачає тепловий режим. Якщо такі заходи проводяться протягом тривалого періоду, то спостерігається зміна видового складу лучних трав.

Найбільше впливає випас худоби. Пересуваючись лугом, тварини витоптують копитами рослини. У результаті пасовищах залишаються рослини, стійкі до витоптування. Дія копит деформує верхній шар ґрунту. Внаслідок відкладення екскрементів рослинність може бути повністю знищена. Однак якщо стійки регулярно змінюються, то руйнування рослинності не відбувається. Оскільки ґрунт у сезон випасу отримує активну органіку, то й відновлюється трав’яний покрив досить швидко.

Види лучних рослин

Лугові рослини поділяються на 4 групи:

• Злакові: тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, лисохвіст лучний
• Бобові: різні види конюшини, мишачий горошок
• Осоковие: хвощ, ситник нитевидний, осока просяная
• Разнотравье: василек, тисячелистник, лютик

Донник

Поширена лугова трава, що досягає заввишки від 0,9 до 2 метрів. Назва пов’язана зі словом “донний”, так на Русі називали хвороби нижньої частини тіла, перш за все, подагру. У рослини дуже цікава квітка, вона яскравого канаркового або білого кольору і формою схожа на кораблик. Його 5 пелюсток розташовуються як човник з вітрилом та 2 веслами.

При цвітінні видає запах свіжоскошеного сіна (кумариновий аромат). Завдяки цьому аромату його додають як віддушку при виробництві туалетного мила, використовують у тютюновій промисловості.

Буркун чудова медоносна рослина, не дарма його назва перекладається ще й як «мед». Буркуновий мед має ніжний бурштиновий колір та аромат ванільного цукру. Відмінно переносить посуху, навіть тоді, коли інші трави починають в’янути.

Цілющі властивості польового буркуну використовуються в медицині при підвищеній нервовій збудливості, істерії, безсонні. Рослина входить до списку отруйних рослин, не рекомендується використовувати без узгодження з лікарем, щоб уникнути перевищення дозування.

Звіробій

Рослина отримала свою назву у зв’язку з тим, що при поїданні її тваринами, особливо кіньми, вони спостерігають погіршення здоров’я. У народі рослину називають “заяча кров” або “червона трава”. Це пов’язано з тим, що стебло звіробою протягом росту набуває багряного відтінку, а сік у зірваної квітки – кривавого кольору.

Звіробій – невисока рослина, до 0,3-0,6 метра у висоту, квітки кольору світлої охри. Дивно, що над звіробою завжди в’ються метелики мошки, бабки, бджоли. хоча нектару у квітці немає.

Досі в селах звіробій вважають магічною рослиною і в засушеному вигляді кладуть під поріг або вішають під стелю для захисту від поганого пристріту або псування.

Рослини приписують безліч лікувальних якостей, не дарма його інакше називають «хворобою». Вважається, що звіробій – трава сонця, енергію якого вона накопичує та передає людям. Показань до застосування трави дуже багато, але довго застосовувати його треба дуже обережно.

Волошка синя польова

Волошка (волошка) – поширена рослина лук і хлібних полів. Відомі близько 500 видів цієї рослини з найрізноманітнішими забарвленнями квіток, але лікувальними вважаються лише сині. Одна з головних лікувальних властивостей волошки – нормалізація роботи нирок, уповільнення старіння та профілактика хвороби Альцгеймера. Рослиною також лікують «курячу сліпоту» (порушення сутінкового зору).

Волошка має ненав’язливий запах, є добрим медоносом. Васильковий мед незвичайного смаку з легкою гіркуватістю. Рослина виростає до метрової висоти, добре кущиться, кошики квіток можуть бути діаметром до 3-5 см. Волошка іноді плутають із злісним бур’яном під назвою бодяк.

Волошка – отруйна рослина, у його складі знаходиться речовина ціан, тому застосування настоїв та зборів має проходити під контролем лікаря.

Тимофіївка лугова

Тимофіївка лучна, інакше аржанець чи паличник поширена повсюдно, її можна зустріти навіть у Африці. Це злакова рослина, яка має понад 30 різновидів. У нашій країні росте 4 види тимофіївки. Це рослина з тонким стеблом, висотою до 0,5-0,8 метра з тонким поникаючим листям і суцвіттям волоті у вигляді циліндричного колоса. Погано переносить посуху та надмірне перезволоження. Вирощується як кормова культура для худоби, має у своєму складі високий вміст протеїну, за сезон скошується 2-3 рази. Не підходить для спортивних газонів та пасовищ, тому що повільно відростає.

Рослина використовується в медицині Тибету як знімає судоми і перенапруга м’язів. Пилок може викликати алергію.

Иван- чай

Іван-чай відомий нашим предкам давно, називали його по-різному: кипрей, борове зілля, дрімуха, сорочі очі, півнячі яблука. Свої бузкові квітки він розпускає рано-вранці, до 7 годин, і в кожній чашечці суцвіття знаходиться до 30 мг нектару, з гектара збирається до 650 кг меду. При цвітінні рослини утворюється пух, яким за старих часів набивали подушки. Висота рослини сягає 2 метрів, суцвіття перебувають у верхню частину рослини. Насіння розноситься вітром, зберігає схожість кілька років. Листя, квітки, корінь, навіть стручки, входять як компоненти лікарських засобів.

Багаття безосте лугове

Рослина займає на луках великі простори, утворюючи зарості заввишки до 1,5 метра. Стебло тонке, листя вузьке, від головного стебла відходять стеблинки з колосками-суцвіттями на кінці, через це рослина схожа на овес. При вітрі суцвіття відсвічують червоним кольором, що пояснює його назву. Погано уживається поруч із бобовими. Використовується як кормова культура та для складання сухих букетів. Не використовується навіть у народній медицині.

Конюшина червона

Конюшина – одне з найпоширеніших лучних рослин, налічується близько 300 його різновидів, більша частина яких виростає саме на луках. У народі його називають просто кашка. Стебло конюшини гіллясте, піднімається над землею на висоту не більше півметра, листочки трилисті, але зустрічаються екземпляри з 4 та 5 пелюстками листової пластини. Вони мають дивовижну властивість закриватися ввечері перед заходом сонця, що зазвичай властиве лише пелюсткам квіток. Суцвіття невелике, округле, пухнасте, багате на нектар, але дістати його можуть тільки джмелі, так як у бджіл короткий хоботок. Використовується як кормова рослина, можливе застосування у кулінарії для приготування салатів.

Брязкальце

Невисока рослина, не більше 0,5 метра з тонким стеблом та вузьким листям. Цвіте суцвіттями пісочного кольору, що мають форму каптуру. Плід сформований у вигляді коробочки, усередині якої знаходиться насіння, що видає глухі звуки при вітрі.

Рослина є паразитарним видом, оскільки, маючи дуже слабкі коріння, не може витягувати поживні речовини з ґрунту, тому вона присмоктується до сусідніх рослин, харчуючись ними. В результаті рослини гинуть. На Русі брязкальце називали “дзвінком”, не дарма з’явилася приказка: “З’явився дзвінок – траві кінець”.

Має цілющі властивості, особливо показаний гіпертонікам, використовується для загоєння гнійних ран та фурункульозу.

Мишиний горошок

Мишачий горошок відноситься до сімейства бобових, має безліч різновидів (близько 160 видів). У селах його називають гороб’ячі стручки або журавлиний горох.

Стебло тонке, може досягати 1,5 метрів у довжину, стелиться і чіпляється вусиками за вищі сусідські рослини. Квітконоси оформлені у вигляді кисті з 30-40 дрібних квіточок, світло-чорнильного кольору з ліловим відтінками. Плоди схожі на дрібний горох, дозрівають у стручках, отруйні. Мишачий горошок використовується як кормова рослина для худоби та свійської птиці.

Кульбаба лікарська

Кульбаба – багаторічна рослина з сильною кореневою системою, може рости в будь-яких умовах, невибагливий, чудово переносить спеку, похолодання, затяжні дощі. Має цікаву властивість – власний біологічний годинник: квітка розкривається о 7 годині ранку і закривається близько 3 години дня. Розмножується насінням, яких у кожній пухнастій голівці рослини – 250-300 штук. Використовується в лікувальних цілях, у кулінарії та косметології.

Про автора

Молодий, але досвідчений агроном із багаторічним досвідом у сфері сільського господарства. Моє захоплення роботою з землею та рослинами почалося ще з дитинства, коли я допомагав на сімейній фермі. За ці роки я накопичив велику кількість знань та практичних навичок якими хочу поділитись із своєю аудиторією.
Запрошую вас читати мої статті та використовувати ці знання для розвитку вашого господарства.