ЗДІБНОСТІ

Здібності тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості. В.Є. Чудновський зазначає, що співвідношення спрямованості особистості й рівня здібностей неоднозначне: високий рівень здібностей суттєво впли­ває на стиль поведінки та формування особистості. Ще більше значення має той факт, що розвиток здібностей чималою мірою визначається умовами виховання, особливостями сформованості особистості, її спрямо­ваністю, яка або сприяє розкриттю здібностей, або, навпаки, призводить до того, що здібності не реалізуються. В основі однакових досягнень за умов виконання певної діяльності можуть бути різні здібності, водночас одна й та сама здібність може бути умовою успіху різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації здібностей. Важливими чинниками процесу навчання і виховання є сензитивні періоди, найспри­ятливіші для становлення тих чи інших здібностей.

ЗДІБНОСТІ – це поєднання сприятливих Індивідуально-своєрід­них особливостей та властивостей психіки, які виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат.

Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні зада­тки, з якими дитина з’являється на світ. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (СЛ. Рубінштейн).

Рівень розвитку здібностей залежить:

• • від якості знань і вмінь, від міри їх об’єднання в єдине ціле;
• • природних задатків людини, якості природних нервових механіз­мів елементарної психічної діяльності;
• • більшої чи меншої “тренованості” самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов).

Види здібностей

Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і харак­тером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеці­альні здібності.

Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності. ,

Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності люди­ни, ЇЇ здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв’язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати трудно­щі на шляху до мети.

До спеціальних здібностей належить зарахувати й здібності до прак­тичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші.

Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сце­нічній, музичній, спортивній тощо).

Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності.

Спеціальні здібності визначено тими об’єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мис­тецтва тощо. Кожна спеціальна здібність є синтезом певних властивостей особистості, що формують її готовність до активної та продуктивної діяль­ності. Здібності не тільки виявляються, а й формуються в діяльності.

З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і загальні їх сторони. Високі спеціальні здібності мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей.

Згідно з іншим підходом, у структурі здібностей виокремлюють потенційні та актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності -це можливості розвитку особистості, які виявляються щоразу, коли перед нею постає необхідність розв’язання нових завдань. Проте розвиток особистості залежить не лише від її психологічних властивостей, а й від тих соціальних умов, у яких ці властивості може або не може бути реалізовано. У такому разі говорять про актуальні здібності. І справді, аж ніяк не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об’єктивних умов і можливостей. Отже, актуальні здібності становлять тільки частину потенційних.

Кожна здібність має свою структуру, в якій розрізняють провідні й допоміжні властивості. Зокрема, провідними властивостями в літератур­них здібностях є особливості творчої уяви та мислення; яскраві наочні образи пам’яті тощо.

Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Вирізня­ють такі рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю) і творчий (забезпечує створення нового, оригінального). Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і репродуктивну, без якої вона неможлива.

Належність особистості до одного з трьох людських типів: “худож­нього”, “мислительного” і “проміжного” (за термінологією І.П. Павлова) суттєвою мірою визначає особливості її здібностей.

Відносна перевага першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага другої сигнальної системи – мислительний тип, певна їх рівновага – середній тип людей. Ці відмінності в сучасній науці пов’язують із функціями лівої (словесно-логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.

Художньому типові властива яскравість образів, мислительному -перевага абстракцій, логічних конструкцій. У однієї й тієї ж людини можуть бути різні здібності, але одна з них більш значуща за інші. Водночас у різних людей спостерігаються ті самі здібності, які, проте, не однакові за рівнем розвитку.

Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант.

Поняття обдарованості не має загальновизнаного визначення.

ОБДАРОВАНІСТЬ – це система здібностей людини, яка

дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох

Обдарованість людина одержує як щось спадкове. Вона є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості й нерозривно пов’язана з усім її життям, виявляючись на різних етапах її розвитку. Це явище виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Обдарованість виражає внутрішні дані й можли­вості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх спів­відношенні з вимогами, які висуває ця діяльність.

Усередині тих чи інших спеціальних здібностей виявляється зага­льна обдарованість індивіда, яка співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.

Талант — це такий рівень розвитку здібностей, який дає людині можливості творчо працювати й досягнути надзвичайно важливих, значущих успіхів у діяльності. ,

ТАЛАНТ- високий рівень розвитку здібностей, насамперед спе­ціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю.

Талант може виявитися в усіх сферах людської праці: в організа­торській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у найрізноманітніших видах виробництва.

Геніальність – найвищий рівень творчих проявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодіння культур­ною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогре­сивному розвитку суспільства.

Види здібностей та рівні їх прояву

Науковці використовують декілька класифікацій видів здібностей, що укладені за різними ознаками.

Рис. 3.7.3. Види здібностей

Загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість успішно навчатись, оскільки спираються на розвинені якості інтелекту – пам’яті, мислення, уваги, уяви, сприймання, виражаються через коефіцієнт інтелекту.

Спеціальні – проявляються в певній сфері діяльності людини – музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.

У однієї людини можливе поєднання як загальних, так і спеціальних видів здібностей.

Прикладами високого рівня розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей є Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, М. В. Ломоносов та ін.

Учбові здібності проявляються як швидке і якісне засвоєння знань, вироблення вмінь, однак не передбачають оригінальності продуктів діяльності.

Творчі – виявляються через створення людиною нестандартних, оригінальних продуктів діяльності.

Для досягнення рівня творчих здібностей людина спочатку виробляє учбові здібності.

Розрізняють також теоретичні й практичні здібності.

Теоретичні – пов’язані з функціонуванням у людини теоретичного, абстрактного мислення. Люди, які володіють цими здібностями, схильні до наукової діяльності.

Практичні здібності передбачають наявність і переважання в діяльності практичного, наочно-дійового мислення. Люди з практичними здібностями віддають перевагу практичним справам у сферах виробництва, торгівлі, підприємницької діяльності тощо.

Кожен вид здібностей може проявлятися як в ранньому, так і в зрілому віці і досягати високого рівня розвитку.

Коли психологи говорять про здібності людини, то передбачають два рівні їх прояву:

Рис. 3.7.4. Рівні прояву здібностей

Кількісний прояв здібностей має наступні рівні:

Рис. 3.7.5. Рівні кількісного прояву здібностей

Нульовий рівень – наявність задатків (вроджених передумов для розвитку здібностей).

Перший рівень – обдарованість (виявлені задатки та розвинені до посереднього рівня здібностей, результати діяльності людини є кращими, ніж у інших).

Другий рівень – талановитість (високорозвинені здібності, результати діяльності людини визнаються суспільством).

Талант може проявлятися в будь-якій людській діяльності, а не лише в галузі науки і мистецтва. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик.

Третій рівень – геніальність (винятково розвинені та використані здібності, результати є виключно творчими, їх цінність визнається людством).

Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для нього характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства. В якості прикладу достатньо назвати Арістотеля, Леонардо да Вінчі, Р. Декарта, М. В. Ломоносова, К. Маркса.

Механізми розвитку здібностей

Хоча визначено декілька рівнів розвитку здібностей, очевидно, що більшість людей не досягає навіть другого рівня. Це пояснюється тим, що здібності – складне утворення людини, що передбачає вплив декількох факторів для їх формування.

Спочатку у людини ще до її народження повинні закластись задатки.

Задатки – це вроджені передумови розвитку здібностей особистості (анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми)

Слід відмітити, що задатки не містять в собі здібності і не гарантують їхнього розвитку. Задатки – це тільки одна з умов формування здібностей.

Якщо дитина народилась, маючи порушення в дородовому розвитку або отримавши пологові травми, то її задатки можуть не розвинутись або спотворитись. Перспектива формування чи відновлення задатків дитини після її народження складна, але можлива.

Отже, задатки складають потенціал дитини для вияву та розвитку її здібностей. У певних осіб вони проявляються досить рано і інтенсивно – через нахили дитини, її прагнення та зацікавленість займатись певним видом діяльності, що іноді

Так, В. А. Моцарт виконував свої музичні твори в 3 роки, Ф. Й. Гайдн – в 4, Ф. Мендельсон – в 5.

Схильність до художньої творчості проявляється пізніше. Так, у С. Рафаеля вона проявилася у 8 років, у Б. Мікеланджело – в 13

й створює ілюзію вродженості.

Однак у більшості дітей питання діагностики задатків є складним і потребує її залучення до різних посильних видів діяльності.

Нахили – це перша і найбільш рання ознака обдарованості, що проявляється в прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності

Обдаровані діти виявляють сильне прагнення до занять тією діяльністю, до якої вони здібні. Вони можуть буквально годинами з дня на день займатися тими справами, які їх цікавлять, не втомлюючись і особливо не напружуючись. Це для них одночасно і праця, і гра. Всі їхні інтереси, переживання, пошуки концентруються навколо цих занять.

То ж, наступним фактором формування та розвитку здібностей є сприятливий вплив соціального середовища, в якому проживає дитина. Йдеться, по-перше, про роль наставника, вчителя, за допомогою якого формуються первинні знання та виявляються задатки, і, по-друге, потрібні матеріальні речі – музичні інструменти, чи фарби з пензлем тощо.

Важливим у виявленні та розвитку здібностей є знання та врахування сензитивних (сприятливих) періодів формування тих чи інших функцій.

Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до тих чи інших впливів, до засвоєння того чи іншого виду діяльності (сензитивні періоди можуть бути дуже короткими і тривати тижні або навіть дні). При цьому слід зважати на обставини, в яких може проявитися та чи інша здібність. Наприклад в житті однієї дитини музика залунала в той момент, коли вона була готова до її сприйняття, – і вона здійснила на дитину глибокий вплив, викликавши сильні позитивні враження, в той час як інша дитина була до цього не готова через втому, хворобу.

Фактори середовища наділені вагою, узгодженою з фактором спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати дію останнього.

Нарешті для успішного розвитку здібностей дитини потрібна її власна активність,

що виражається через емоційні прояви – бажання, установку на працю, радість від успіхів, і вольові – докладання зусиль, цілеспрямованість та наполегливість. Воля відіграє ключову роль як рушій для розвитку здібностей людини.

З усього вищесказаного стає зрозуміло, що несприятливі умови для розвитку здібностей можуть мати різну природу. За умови високої активності дитини це може бути нестача відповідних вражень – збіднене середовище.

За несприятливих загальних умов виховання (наприклад, за умови частих психічних травм) енергія дитини може витрачатися на неконструктивні переживання і відходити в бік від здібності, що розвивається.

Нарешті, надмірний примус дитини може загасити її природну активність і не дати здібності розвитися.

Співвідношення між задатками, впливом середовища та власною активністю дитини показує значимість кожного з цих факторів, однак можлива часткова компенсація одного іншим. Так, малі задатки можна компенсувати високою та постійною власною активністю, так само як і несприятливий вплив соціуму.

Вияв і розвиток здібностей людини – надзвичайно важлива справа, оскільки “. значні здібності, істинний талант зазвичай визначають покликання людини. “. С. Л. Рубінштейн.

Над ким і чим сміється Чехов у своїх оповіданнях?

Видатний російський письменник і драматург А. П. Чехов – автор багатьох сатиричних і гумористичних оповідань, про які можна сказати «такі смішні сумні історії». У них він висміював такі людські вади, як лицемірство, рабське поклоніння, підлещування до начальства, грубість, неосвіченість, нахабство, відсутність почуття власної гідності.

Так, поліцейський наглядач Очумєлов, головний герой оповідання А. П. Чехова «Хамелеон» – втілення готовності принижуватися перед сильнішими й владнішими. І він, і городовий Хрюкін, і натовп обивателів

змінюють свою поведінку залежно від обставин, захищаючи потерпілого, коли думають, що собака когось із простих людей, і засуджують та висміюють, дізнавшись, що песик «генеральський».

Поліцейський наглядач до того ж грубий та неосвічений. Про це свідчить його мова: «Чому тут? Це ти навіщо палець. Хто кричав?» Він займається ще й здирництвом («За ним ступає рудий городовий з решетом, вщерть повним конфіскованого аГрусу»).

В оповіданні «Товстий і тонкий» змальовується випадкова зустріч на вокзалі двох друзів дитинства. Нікчемний чиновник, «тонкий» Порфирій, як тільки дізнався, що його давній гімназійний товариш

дослужився до таємного радника, починає принижуватися перед ним так, що того аж «занудило». Подібним чином поводяться і члени родини «тонкого» – дружина та син.

Оповідання Антона Павловича Чехова дуже короткі, але місткі. Письменник уміє коротким епізодом, влучним словом змалювати широку картину життя. Причому, він сам висновків не робить, не втручається з коментарями, але читачі добре розуміють, який негідний має вигляд людина-хамелеон, підлабузник та лицемір.

1. Твір на тему: “Над якими проблемами пропонує задуматися Антон Чехов у своїх оповіданнях?” У творчості Антона Павловича Чехова можна знайти велику кількість відсилань до найрізноманітніших проблем людини і суспільства. Всі ці проблеми досить цікаво аналізувати, виділяючи щось більш і менш важливе з них. Думається, що, аналізуючи творчість Чехова, можна виділити найбільшу і найсерйознішу проблему – це байдужість. Письменник розглядає не тільки байдужість людини до того, що її не […].
2. Чеховські оповідання: Чехов сміється Чеховські оповідання написано понад сто років тому. Люди нічого не чули і не знали ні про реактивні літаки, ні про телевізори, ні про освоєння космосу. По вулицях їздили дрожки, запряжені кіньми. Асфальтованих тротуарів не було, як не було міських багатоповерхівок. Але люди, як і зараз, складали вірші, писали музику, картини, книжки, лікували людей. Вони відчували […].
3. Твір на тему: “Проблеми, які розкриває у своїх оповіданнях А. Чехов” У всі часи питання зниження духовного рівня особистості під впливом зовнішніх обставин залишається актуальним для літератури. Видатне місце серед російських письменників, що займалися дослідженням даної проблеми, був А. П. Чехов. Він найбільш яскраво показав, як небезпечно жити без моральних орієнтирів, керуючись лише швидкоплинними пристрастями і не розвиваючи в собі кращі задатки з молодості. Тема духовної […].
4. З чого і з кого сміється А. Чехов? Дивний у Чехова сміх! Що більше читаю чеховські оповідання, то менше вірю в те, що він сміється. Ось іде вулицею невідомого містечка місцева влада – поліцейський наглядач із городовим. Але прізвище у цієї влади як тавро – Очумелов. Хто ж нагородив таким прізвищем чиновника, який уособлює Російську імперію та її закони? За цією історією про […].
5. Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв І. Тема оповідання А. Чехова “Хамелеон”. (В оповіданні “Хамелеон” Чехов висміює самодурство й пристосуванство представників влади та лакейство обивателів.) ІІ. Смисл назви оповідання “Хамелеон”. (Тлумачний словник так пояснює значення слова “хамелеон”: “Хамелеон належить до плазунів. Забарвлення тіла може змінювати залежно від освітлення, температури навколишнього […].
6. “Ніяка література не може своїм цинізмом перехизуватися дійсне життя…” А. П. Чехов (По оповіданнях письменника) 1. Життєвий шлях письменника. 2. Цинізм головних героїв оповідань Чехова. 3. Майстер невеликих добутків А. П. Чехов народився в 1860 році в сім’ї дрібного купця, тому з дитинства був змушений працювати. Довгими годинниками він просиджував у холодній крамниці батька, обслуговуючи покупців. Здавалося б, безрадісне життя повинна була негативно відбитися на характері хлопчика, однак майбутній письменник […].
7. Сатира ранніх оповідань Чехова Ранні оповідання А. П. Чехова вирізняються яскравим гумором, дотепністю і легкістю оповіді. Молодий письменник дарує читачеві блискучий водевільний гумор. Разом з тим, тоді ж, у середині 80-х років, у його творах з’являється нещадна сатира. «Смерть чиновника». «Товстий і тонкий», «Довідка». «Хамелеон», «Унтер Пришибєєв» по-новому продовжують і розвивають кращі традиції Гоголя і Салтикова-Щедріна. Смерть маленького чиновника […].
8. Висміювання підлабузництва, самоприниження, чиношанування та малодушності в оповіданнях А. Чехова Антон Павлович Чехов за фахом був лікарем, але славу і визнання принесли йому короткі оповідання. Саме оповідання стали засобом лікування людських над, негативних рис характеру. Кожний рядок, написаний автором, бореться за людяне в людині. Що може бути приємніше за зустріч шкільних друзів? Можна разом пригада­ти багато веселих і цікавих моментів життя. А в оповіданні “Товстий […].
9. Сатира ранніх оповідань Антона Чехова Ранні оповідання Л. П. Чехова вирізняються яскравим гумором, дотепністю і легкістю оповіді. Молодий письменник дарує читачеві блискучий водевільний гумор. Разом із тим, тоді ж, у середині 80-х років, у його творах з’являється нещадна сатира. “Смерть чиновника”, “Товстий і тонкий”, “Довідка”, “Хамелеон”, “Унтер Пришибєєв” по-новому продовжують і розвивають кращі традиції Гоголя і Салтикова-Щедріна. Смерть маленького чиновника […].
10. Твір на тему: Зміст назви оповідання А. Чехова “Хамелеон” Видатний російський письменник А. Чехов починав свій творчий шлях як автор невеликих гумористичних оповідань. Проте маленькі за обсягом твори були наповнені глибиною змісту, широтою узагальнень. Серед ранніх творів письменника одним із найпопулярніших було оповідання “Хамелеон”. Прочитавши назву твору, читач може припустити, що мова в ньому піде про природу, вивчення тваринного світу. Та про представників класу […].
11. Смішне і страшне в оповіданні А. Чехова “Хамелеон” Перебіг подій в оповіданні “Хамелеон” (серед літа, у спеку базаром крокує поліцейський наглядач Очумєлов у супроводі городового; побачивши натовп, він прямує до нього, щоб з’ясувати, чому це зібрався народ; почувши, що Хрюкіна покусав собака, Очумєлов намагається з’ясувати, чий це собака). Майстерність Чехова-гумориста: 1. Чехов – майстер деталі (городовий при виконанні обов’язків крокує з решетом конфіскованого […].
12. Майстерність використання художніх деталей в оповіданнях Чехова У творчості Антона Павловича Чехова оповідання посідає особливе місце. Воно було одним з найулюбленіших жанрів письменника. Характерною рисою оповідання як літературного жанру є його невеликий обсяг. Чому письменникові, який працює в ньому жанрі, важливо зуміти передати ідею за допомогою художніх деталей, що не впадають відразу в око, але мають величезне значеннєве навантаження. Віртуозність використання А. […].
13. Непримиренне ставлення до бездуховності в оповіданнях Чехова Відомий російський письменник Антон Павлович Чехов написав багато оповідань. Та я хочу розповісти про «маленьку трилогію» – не три оповідання А. Чехова, які написані в 1898 році: «Людина в футлярі»., «Агрус», «Про кохання». Вони пов’язані між собою загальною ідеєю, сюжетом, персонажами. Головний герой оповідання «Людина в футлярі» вчи гель Бєліков смішний своїм страхом перед життям, […].
14. Новий погляд на “маленьку людину’ в оповіданнях А. П. Чехова І. Звернення до проблеми “маленької людини” російських письменників О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського, А. П. Чехова (заклик Гоголя полюбити, пожаліти “маленьку людину” такою, яка вона є; прагнення Достоєвського побачити в ній особистість; пошук Чеховим винного не в суспільстві, а в самій людині). ІІ. Новий поворот старої теми. 1. Висміювання “маленької людини” […].
15. Тема “маленької людини” у ранніх оповіданнях А. П. Чехова У своїх ранніх оповіданнях Чехов продовжує тему “маленької людини”, традиційну для російської класичної літератури початку й середини XІX століття. Однак ця тема розкривається в Чехова новаторски по двох очевидних причинах: по-перше, письменник мав талант, тобто власним оригінальним поглядом на мир; по-друге, змінилися російські суспільні умови (кінець XІX століття), які знайшли відбиття у творчості Чехова. Першою […].
16. Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки сміється? (за повістю Івана Франка “Борислав сміється”) Повість І. Франка “Борислав сміється” увійшла в історію української літератури як перший твір про організовану боротьбу робітників проти експлуатації й визиску. Її темою є зображення життя робітничого класу кінця XІX століття, наростання боротьби між працею і капіталом, організація першого робітничого страйку, змалювання життя капіталістів, конкуренції між ними, виродження буржуазної сім’ї. Франко перший в українській літературі […].
17. Майстерність А. Чехова в оповіданні “Хамелеон” Літературу мені викладали найкращі вчителі. Вони мене багато чого навчили, тож я можу розповісти, як “зроблене” оповідання “Хамелеон”. Цікава сама назва твору. Хамелеон – тварина, що змінює колір шкіри залежно від навколишнього середовища. Але людина чутлива до російської мови почує у назві два слова. Одне – хам – не потребує пояснень, друге за походженням грецьке […].
18. Unusual Notice Mr. Robinson had to travel somewhere on business, and as he was in a hurry, he decided to go by air. He liked sitting beside a window when he was flying, so when he got on to the plane, he looked for a window seat. He found that all of them had already been taken […].
19. Твір на тему: “Деталі у оповіданнях А. Чехова” Чехов виступив справжнім новатором як у прозі, так і в драматургії. Оповідання та повісті письменника вражають відсутністю в них яскравого цікавого сюжету – все відбувається, як у житті. Ті події, які розгортаються на сторінках його творів, становлять лише зовнішню канву, а головне – це внутрішній сюжет, зміна самого героя, його ставлення до життя. При вичерпаності […].
20. А. П. Чехов майстер малого жанру Твір з розповідей Чехова. А. П. Чехов по праву вважається майстром малого жанру – короткого оповідання, новели мініатюри. Як ніхто інший, він уміє вкласти в мінімум тексту максимум інформації і моральний урок для своїх читачів. Так як у невеликому за обсягом оповіданні неможливі розлогі описи, портретні характеристики і внутрішні монологи, то на перший план у […].
21. Зі світової літератури на тему: “Антон Павлович Чехов” П. А. Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім’ї діти бачили лиш зі сторони матері, […].
22. Значення художніх деталей у оповіданнях А. П. Чехова Л. М. Толстой казав, що твори А. П. Чехова зрозумілі і споріднені не тільки всякому росіянину, але і усякій людині взагалі. Дійсно, головною темою творчості Чехова (як Толстого і Достоєвського) став внутрішній світ людини. Але художні методи, художні прийоми, які використовували у своїй творчості письменники, різні. Чехов по праву вважається майстром короткого оповідання, новели-мініатюри. За […].
23. З світової літератури на тему: “Антон Павлович Чехов” П. А. Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім’ї діти бачили лиш зі сторони матері, […].
24. Зміст назви оповідання А. Чехова “Хамелеон” Видатний російський письменник А. Чехов починав свій творчий шлях як автор невеликих гумористичних оповідань. Проте маленькі за обсягом твори були наповнені глибиною змісту, широтою узагальнень. Серед ранніх творів письменника одним із найпопулярніших було оповідання “Хамелеон”. Прочитавши назву твору, читач може припустити, що мова в ньому піде про природу, вивчення тваринного світу. Та про представників класу […].
25. А. П. Чехов і театр Театр був для Чехова першим коханням. Цій любові він залишався вірним усе своє життя. Театр створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив театр. Чехов нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не повертатися до нього. Характерно також і те, що жанр водевілю він віддавав перевагу високим жанрами театру. Відомо: […].
26. Зображення “вульгарності вульгарної людини” в оповіданнях А. П. Чехова 1. Інтерес Чехова до внутрішнього миру людини. 2. “Гусениці” і “метелика” оповідань. 3. Духовне збідніння особистості в добутках письменника. У комах з гусениці виходить метелик, а в людей навпаки. А. П. Чехов Творчість А. П. Чехова, найбільшого письменника XX століття, вплинуло на всю світову літературу. Цей вплив простирається від реформування драми до впровадження в літературу […].
27. Антон Павлович Чехов: однин з найвидатніших російських письменників Одним з найвидатніших російських письменників останніх десятиліть XІX ст. вважають в усьому світі Антона Павловича Чехова (1860 – 1904). Як драматург і новеліст він зробив особливо вагомий внесок у всесвітню художню літературу, його твори мали найбільший резонанс в різних країнах на всіх континентах. У XX ст. на сценах Англії та Японії, Німеччини і Сполучених Штатів, […].
28. Краткое изложение Хамелеон Антон Чехов А. П. Чехов Хамелеон Через базарную площадь идет полицейский надзиратель Очумелов. Он видит бегущую собаку, которую догоняет и хватает ругающийся мужик. Собирается толпа. Мужик (золотых дел мастер Хрюкин) показывает толпе покусанный палец. Очумелов настроен решительно: “Я покажу вам, как собак распускать! Елдырин, – обращается он к городовому, – узнай, чья это собака, и составляй протокол! […].
29. Антон Павлович Чехов: Вироблення власного стилю Антон Павлович Чехов народився 21 січня 1860 року в південноросійському місті Таганрог, невеликому, провінційному, та з гарними культурними традиціями. Чехови належали до небагатих міщанських родин. Але батько-бакалійник прагнув дати своїм дітям гарну освіту. Атмосфера батьківського дому була по-домостроївськи деспотичною. Господарство повністю вела мати, а добрий і лагідний Антон допомагав їй в усьому. А до того […].
30. Погане й гарне в оповіданнях Чехова Із часів Горького в нас установилася традиція зв’язувати об’єктивність Чехова з його оптимізмом, з вірою в майбутнє Росії. Дійсно, Росія Чехова – це не тільки “країна казенна”, як виразився якось сам письменник, це не тільки житло унтерів Пришибеевих і футлярних людей. Це країна й прості люди, які шукають щастя й жадають справедливості навіть під гнітом […].
31. Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова “Хамелеон” Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова “Хамелеон” Смішне починається у цьому оповіданні так: влітку, у велику спеку, поліцейський наглядач Очумєлов крокує містом, базаром, у шинелі, за ним – городовий з решетом конфіскованого агрусу. Пожвавлення настає з появою ще однієї діючої особи – з’являється майстер Хрюкін у ситцевій накрохмаленій сорочці і розстебнутій жилетці. Так одяг […].
32. Сочинение на тему: “Мое отношение к “хамелеонам” На уроке зарубежной литературы мы познакомились с творчеством Антона Чехова. Мне очень понравилось его произведение “Хамелеон”. Я решила написать о своем отношении к “хамелеонам”. Русского писателя Антона Чехова называют великим мастером маленьких сочинений. “Краткость – сестра таланта” – говорив он. Чехов короткими штришками наносила на полотно образы, потому что надеялся, что творческий читатель возьмет кисточку, […].
33. Роль символічної деталі в оповіданнях А. Чехова Я розповім про романс, який співає Дмитро Іонович Старцев, коли першого свого вихідного дня прямує з Дяліжа до С. Так сталося, що в нашій родині завжди співають, і здебільшого російські й українські романси. Співали і цього, який волею автора вкладений в уста молодого лікаря. Отже, розумієте мої почуття, коли я прочитав два рядки з цього […].
34. Тема: “Література і моральне вдосконалення людини” Що таке оповідання? Оповідання – мала форма розповідної літератури, у якій дається зображення будь-якого епізоду з життя героя. Короткочасність подій, які зображені в оповіданні, невелика кількість дійових осіб – особливість цієї жанрової форми. Розповідь и оповіданні може вестися і від першої особи. Чим повість відрізняється від оповідання? Повість – жанр розповідної літератури. За характером розвитку […].
35. “Маленька людина” в оповіданнях і п’єсах А. П. Чехова В людині повинно Бути усе прекрасно: І обличчя, і одяг, і Душа, і думки. А. Чехов Маленька і велика людина. Як порівняти, чи можна взагалі порівнювати людей? Як визначити розмір одного й іншого в цьому “бурхливому світі?” І чи не увагою до “маленької людини”, до звичайної людини обділене наше сьогоднішнє життя? І чи не про […].
36. Краткое изложение Чехов А. П Антон Павлович Чехов (17 (29) января 1860, Таганрог, Екатеринославская губерния (теперь – Ростовская область) – 2 (15) июля 1904, Баденвайлер, Германия) – русский писатель, драматург, врач. Автор рассказов, повестей и пьес, признан одним из величайших писателей в мировой литературе. Почти всю взрослую жизнь Чехов был практикующим врачом. “Медицина – моя законная жена, а литература – […].
37. Антон Чехов “Дама с собачкою” 1. Як Д. Гуров майже завжди висловлювався про жінок, коли в його присутності про них заходила мова? Відповідь: “Нижча раса”. 2. Як дружина Гурова називала чоловіка? Відповідь: Димитрій. 3. Яким Гуров був у товаристві мужчин? Як він почувався? Відповідь: Неговірким. Ніяково. 4. Якою подумки вважав Гуров свою дружину? Відповідь: Обмеженою, негарною. 5. Як у розмові […].
38. Твір доповідь: Чехов драматург Протягом всієї своєї творчої діяльності Чехов виступав і як прозаїк, і як драматург. Між його прозою й драматургією існує тісний зв’язок, що виражається в спільності проблематики, широті соціально-філософських узагальнень, у подібних художніх прийомах. Взаємодія прози й драматургії благотворно відбивалося в багатьох його добутках, надаючи оповіданням (особливо раннього періоду) сценічність, драматургічну чіткість і лаконізм у розвитку […].
39. Непримиренне ставлення до бездуховності в оповіданнях Антона Чехова Відомий російський письменник Антон Павлович Чехов написав багато оповідань. Та я хочу розповісти про “маленьку трилогію” – це три оповідання А. Чехова, які написані в 1898 році: “Людина в футлярі”, “Агрус”, “Про кохання”. Вони пов’язані між собою загальною ідеєю, сюжетом, персонажами. Головний герой оповідання “Людина в футлярі” вчитель Вєліков смішний своїм страхом перед життям, намаганням […].
40. Проблема деградації особистості в оповіданнях Антона Чехова Проблема деградації особистості в оповіданнях Антона Чехова Головна тема творів видатного російського письменника і драматурга А. П. Чехова – це життя звичайних людей, його сучасників, яке автор змальовує із співчуттям до них і з обуренням проти умов, за яких вони змушені жити. Життя у суспільстві, устрій якого майже неминуче примушує їх деградувати, і ніщо для […].