Що таке захисне заземлення і як воно влаштовано

Однією з основних функцій захисного заземлення є зниження робочої напруги до безпечного рівня, що виключає загрозу для людського життя. У випадку, якщо напруга потрапляє на корпус електроприладу чи інший його металевий елемент, захисне заземлення дозволяє вивести частину електричного струму безпосередньо в землю, уникнувши тим самим прямого контакту з тілом людини.

Це з’єднання металевих елементів електроприладу із землею є свідомим заходом безпеки. Спеціальні заземлювачі, такі як вбиті у землю металеві штирі, труби та арматура, виступають у ролі провідників електричного струму. Їх підключення до заземлюючої системи забезпечує надійний шлях для струму, спрямовуючи його безпечно в грунт. Такий підхід до захисного заземлення не лише забезпечує безпеку використання електроприладів, але й унеможливлює небезпечний контакт із струмом для людей.

Захисне заземлення не тільки дає можливість убезпечитися від удару електричним струмом, але і суттєво знизити ризик виходу пристрою з ладу. Крім того, для роботи деякої побутової техніки, наявність захисного заземлення є обов’язковою умовою по техніці безпеки. В першу чергу, це водонагрівач, пральна машина і електропіч.

Що таке захисне заземлення

Як було сказано вище, захисне заземлення — це пряме з’єднання металевих частин електроприладу з землею. Часто заземлення плутають із зануленням. Однак насправді, спільного у двох даних термінів і понять, нічого немає.

При захисному заземленні, корпус електроприладу металевою шиною або проводом з’єднується із заземлювачем, який заглиблений глибоко в грунт. У разі занулення, немає заземлювачів та інших частин захисного заземлення, а металеві частини електроприладів з’єднуються з нульовим захисним проводом, через УЗО.

При попаданні фази на корпус електроприладу або при замиканні, пристрій захисного відключення відразу ж відреагує на це, і від’єднає електроприлад від мережі. Більш докладно про занулення і заземлення, а також про відміну цих двох захисних систем, вже розповідалося раніше.

Як влаштовано захисне заземлення

На всю гадану складність при виготовленні, і в розрахунках, облаштування захисного заземлення не представляє особливої складності. Для цих цілей використовуються штучні і природні заземлювачі, які мають надійний контакт із землею.

Від заземлювачів проводиться металева шина, до якої згодом і підключаються всі металеві частини електроприладів і розетки в будинку.

В якості штучних заземлювачів для захисного заземлення, можна використовувати металеві труби і штирі, кутник, арматуру, і інший металопрокат. Заглиблення заземлювачів в грунт може відбуватися на різні глибини, тут все в багато залежить від щільності грунту, його складу, і однорідності.

Як правило, цілком достатньо заглибити заземлювачі захисного заземлення в грунт, на глибину 1-1,5 метра.

Слід знати, що найважливішою характеристикою захисного заземлення, є опір. Чим нижче буде опір, тим краще і надійніше заземлення. У свою чергу, цей параметр, багато в чому залежить від відстані між заземлювачами, глибини їх залягання в грунт, і, типу грунту на ділянці, там, де буде облаштовуватися захисне заземлення.

Навіщо потрібне заземлення та чи можна обійтися без нього?

У паспортах до сучасних електроприладів, особливо потужних, можна зустріти пункт про необхідність підключення заземлення. Сьогодні ми детально розберемо, які бувають види заземлення, навіщо воно потрібне та що робити, якщо його немає.

Навіщо потрібно заземлення в будинку?

Поки техніка справна, її корпус не стикається зі струмоведучими провідниками та елементами. Але коли виникає поломка, ізоляція порушується, та небезпечний потенціал може опинитися на корпусі приладу. Людина, яка доторкнеться до такого приладу, отримає удар струмом. Щоби зняти небезпечний потенціал з обладнання, і потрібне заземлення.

Чи потрібно робити заземлення?

Природа електрики така, що струм буде йти за найменшим опором до землі, яка має нульовий потенціал. Електричний опір тіла людини становить приблизно 1000 Ом, а опір заземлюючого провідника 5–10 Ом. Отже, за умов правильно підключеного захисного заземлення, струм піде не тілом людини, а дротами в землю. Тому захисна система вкрай необхідна.

Коротко розглянемо, як робити заземлення в приватному будинку. Краще проводити всі роботи ще на етапі первинного планування та облаштування електрики в будинку, інакше доведеться міняти всю проводку на трьох- або п’ятижильну.

Заземлення робиться так: декілька електродів закопують у землю на глибину приблизно пів метра, потім вони з’єднуються між собою струмопровідними елементами (металева стрічка або прут) утворюючи щось на кшталт квадрату чи трикутника. Далі ця конструкція підключається до проводки будинку шляхом приварювання до неї кабелю.

Як зробити заземлення у квартирі?

Щоби зрозуміти, чи підключена проводка у квартирі до заземлення та як правильно провести підключення, потрібно знати, які бувають види систем заземлення.

Правила улаштування, а також експлуатації різних систем заземлення прописані в регламентуючому документі ПУЕ. Для позначення прийнято використовувати абревіатуру, у якій використовуються перші букви французьких та англійських слів: земля — «Terre», нейтраль — «Neuter», ізольований — «Isole», комбінований — «Combined» и роздільний — «Separated». Перша буква абревіатури в назві системи позначає спосіб заземлення електростанції, а друга — споживача.

Розглянемо наявні системи:

1. Системи з глухозаземленою нейтраллю(ТN). Ця система характеризується тим, що підключення захисних та нульових провідників здійснюється через загальну глухозаземлену нейтраль на підстанції. Це означає, що всі споживачі підключаються до загального нульового провідника, що йде на електростанцію. Ці системи поділяються на три види:

• TN-C . Як видно з абревіатури, у такій системі використовується суміщений нульовий провідник, який поєднує в собі функціональний та захисний нуль. Електроенергія з підстанції передається за чотирма дротами — трьома фазними та одному нульовому. Заземлення відбувається шляхом додаткового підключення відкритих струмопровідних ділянок приладів до нейтралі. У такій системі завжди є небезпека відгоряння нуля, що може призвести до появи на корпусах приладів напруги. Це є основною слабкістю цієї системи.
• TN-S. Подача електроенергії від електропідстанції здійснюється за допомогою кабелю з п’ятьма провідниками: трьома фазними, нейтраллю та захисним. Окреме використання робочого та захисного нуля більш ефективне в захисті від ураження електрикою. Проте, необхідність використання п’ятижильного кабелю значно збільшує вартість такої системи.
• TN-C-S. Ця система була створена для того, щоби скоротити витрати зі збереженням переваг системи TN-S. Вона використовується в сучасних будинках. Від електростанції електрика передається за допомогою поєднаного провідника PEN. На вході в будинок відбувається розгалуження PEN-провідника на захисний (РЕ) та нульовий (N). Підключення квартир відбувається трьохжильним кабелем. Дріт РЕ підключається у всіх електроточках та поєднується болтовим з’єднанням із шиною заземлення. Підключати до шини заземлення на одне з’єднання кілька провідників заборонено.

1. Система з подвійним заземленням(ТТ). Така система передбачає наявність заземлюючого контуру не тільки на підстанції, але й на стороні споживача. Вона використовується в тих випадках, коли немає можливості підключення іншим способом, наприклад, у сільській місцевості, де електрика передається повітряною лінією.
2. Системи з ізольованою нейтраллю(IT). Особливістю такої системи є відсутність нульового провідника та обов’язкова наявність заземлюючого пристрою на стороні споживача.

Перед підключенням електроенергії у квартирі дізнайтеся, за якою системою підключено будинок та, залежно від цього, підключайте квартирний щиток. Правильне підключення дозволить досягти високого ступеня захисту людини від можливого ураження струмом.

Що робити, якщо заземлення немає?

У будинках, побудованих за радянських часів, де використовується підключення електрики за системою TN-C за допомогою поєднаного захисного та нульового провідників, заземлення в електрощитах будинку відсутнє, а подача електрики у квартиру здійснюється двожильним кабелем.

У такій ситуації захист людини від ураження струмом можна забезпечити лише установкою дифавтомату або ПЗВ на всі лінії.

Яке заземлення може бути небезпечним?

1. У жодному разі не можна робити заземлення шляхом приєднання кабелю до системи водопостачання або опалення. Це може бути небезпечно не тільки для мешканців квартири, але і для сусідів. У разі пробою струму на корпус електроприладу, він переходить до системи водопостачання/опалення та будь-яка людина, яка вирішить скористатися водопроводом буде уражена струмом.
2. Також не можна робити підключення заземлюючого контакту до нуля в розетці. За умов отгоряння нульового провідника, небезпечна напруга з’явиться на корпусах усіх електроприладів.
3. Категорично забороняється підключати до однієї клеми РЕ більш ніж один провідник. У разі витоку струму з таким підключенням висока вірогідність того, що електрика піде не в землю захисним провідником, а піде на підключену іншим провідником техніку.

Чому не можна без заземлення?

У сучасному будинку багато різної дрібної та великої побутової техніки. Уся вона підключена до електрики, а значить, може бути небезпечна в разі поломки. Встановлення реле напруги допоможе захистити техніку від перепадів напруги, що сприяє її стабільній роботі тривалий час. Компанія DS Electronics випускає реле напруги ZUBR . Але, незважаючи на встановлення реле, прилади іноді виходять із ладу та можуть бути небезпечні. Наявність правильно підключеного заземлення допоможе захистити людину від ураження струмом.

Життя та здоров’я людини — найбільша цінність. Не ризикуйте — довіряйте підключення електрики тільки професійним електрикам та якісному електроустаткуванню!

Захисне заземлення електроустановок

Допоміжне електричне з’єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою має назву захисне заземлення.

Захисне заземлення має за мету знизити напругу дотику між корпусом електроустановки і землею до 42 В, і менше, що виникає в результаті ушкодження чи пробою ізоляції струмопровідних частин. Захисне заземлення варто відокремити від заземлення для захисту від розрядів статичної й атмосферної електрики.

Допоміжне з’єднання з землею нейтральних точок обмоток генераторів, силових і вимірювальних трансформаторів, дугогасних апаратів та інших ланцюгів для забезпечення нормальної роботи електроустановок називається робочим заземленням. Заземлення для захисту від розрядів статичної й атмосферної електрики здійснюється для відводу цих зарядів у землю.

Принцип роботи захисного заземлення. На рис.12.6, а показана ситуація дотику людини до заземленого корпуса електроустановки, на якому з’явилася напруга. На рис.12.6, б – її еквівалентна електрична схема.

Рис.12.6. Випадок дотику людини до заземленого корпуса електроустановки:

б – еквівалентна електрична схема заземленої електроустановки

По-перше, визначимо значення напруги дотику U_дот, що прикладається до людини при дотику її до заземленого корпуса, з одного боку, і до ніг, з другого, а потім значення струму І, що протікає через людину в цьому ланцюзі.

З метою спрощення математичних перетворень по-перше, оперувати будемо провідностями ланцюгів, а потім замінимо їх опорами.

Таким чином, провідність заземлення G_з, провідність людини G_л і провідність ізоляції С₁ проводу 1 щодо землі включені паралельно між собою і послідовно з провідністю С₂ ізоляції проводу 2.

Провідність сумарна паралельного ланцюга проводу 1:

При дотику до корпусу електроустановки напруга U_дот, що впливає на людину, визначиться:

У цьому виразі провідності G_л, G1, О₂ значно менші провідності заземлення G_з і ними як доданками в знаменнику цього виразу можна знехтувати. Замінюючи провідності опорами і приймаючи r₂ = r_із (г – опір ізоляції), одержимо

Вираз (12.5) дозволяє стверджувати, що найбільш доступним заходом щодо зниження напруги U_дот є зменшення опору заземлення г_з, а збільшувати опір ізоляції г_з економічно недоцільно.

Тоді струм, що протікає через людину при дотику її до заземленого корпуса електроустановки визначиться:

Приклад 12.5. Розрахувати значення струму, що протікає через людину при дотику її до корпуса електроустановки, на прикладі рис.12.6 у двох випадках: установка не заземлена; установка заземлена.

Вихідні дані: r₁ = r₂ = r_із = 5-10 3 Ом;напруга мережі и = 115 В; Я = 1000 Ом; г = 4 Ом” Розв’язок:

У випадку, коли установка не заземлена, струм, який протікає крізь людину визначається за формулою (12.4):

Коли установка заземлена, значення струму, що протікає через людину, визначимо за формулою (12.6):

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ-86) установлюють норми опору заземлювального пристрою. Як витікає з виразу (12.5), норма опору заземлювального пристрою г_з залежить від струму замикання на землі І_з у мережі, до якої підключена електроустановка, що підлягає заземленню. У мережах різної довжини і розгалуженості і, отже, з різними струмами замикання на землю установлені визначені значення опору заземлювального пристрою.

Для електроустановок, що живляться напругою до 1000 В від мереж малої довжини з малими струмами замикання на землю (не більше 5 А), опір заземлювального пристрою повинен бути не більше 4 Ом. До таких мереж на підприємствах відносяться мережі з напругою 380/220 В, прокладені на території підприємств від трансформаторних підстанцій для живлення споживачів електроенергії й освітлювальних установок підприємства.

Якщо електроустановка живиться від винесених трансформаторів і генераторів потужністю до 100 кВА опір заземлювального пристрою повинен бути не більшим 10 Ом . Такі мережі мають малу довжину і розгалуженість, а струми замикання на землю в них не перевищують 0,1-0,2 А. До таких мереж відносяться мережі живлення від дизель-генераторних установок (під час аварій у міських системах електропостачання).

Електроустановки, що живляться напругою вище 1000 В – до 110 кВ і вище з ефективно заземленою нейтраллю, де струми замикання на землю в мережі досягають значень 50-500 А, опір заземлювального пристрою повинен бути не більшим 0,5 Ом. Захисне заземлення електроустановок виконують: на всіх електроустановках при напрузі змінного струму 380 В і вище, 440 В і вище – постійного струму;

в електроустановках, розташованих у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках при номінальних напругах вище 42 В змінного струму і вище 110 В постійного струму;

у вибухонебезпечних приміщеннях – для всіх напруг. Пристрій заземлення. Заземлювачі бувають – штучні, спеціально призначені тільки для заземлення електроустановок, і природні – металеві предмети і конструкції в землі.

Заземлювачі штучні можуть бути вертикальними і горизонтальними. Як вертикальні заземлювачі використовують сталеві стрижні, пруток і кутову сталь довжиною 2,5-3 м, а самостійні горизонтальні заземлювачі і для зв’язку вертикальних – смугову сталь і сталевий пруток. Найменші розміри штучних заземлювачів: діаметр пруткових не оцинкованих – 10 мм, перетин прямокутних заземлювачів 48 мм 2 ; товщина прямокутних заземлювачів (смугова сталь) і полиць кутової сталі – 4 мм.

Заземлювачі вертикальні забивають за допомогою механізмів у попередньо вириті траншеї глибиною 0,7-0.8 м (рис 12.7). Сталеві прутки діаметром 10-12 мм, довжиною 4-4,5 м вкручують за допомогою спеціальних пристосувань.

Занурені в землю вертикальні заземлювачі з’єднують смуговою сталлю, прива-рюючи її до верхнього кінця стрижня ребром нагору для кращого контакту з землею. При використанні смуги, як самостійного заземлювача, її укладають у таку ж траншею ребром нагору і засипають землею з наступним ретельним трамбуванням для поліпшення її контакту з землею.

Розташовують заземлювачі у місцях, де немає підсушування землі від прокладених трубопроводів та інших джерел тепла.

Горизонтальні заземлювачі прокладають у траншеях з однорідним ґрунтом, без щебеню і будівельного сміття. Коли існує небезпека корозії заземлювачів, тоді:

• – збільшують переріз одиночних заземлювачів;
• – застосовують оцинковані заземлювачі;
• – використовують електричний захист заземлювачів проти корозії.

Як штучні заземлювачі, допускається застосовувати бетон, що проводить електрику. Для заземлювачів можна застосовувати метали, що були уживані, але вони не повинні мати сильних ознак корозії, повинні бути очищені від фарби, олив та ізолюючих речовин.

Штучні пристрої на спорудах, які заземлюють, у районах з великим питомим опором ґрунту рекомендується:

• – вертикальні заземлювачі більшої довжини (більше 3 м) застосовувати, якщо на глибині питомий опір ґрунту менший, ніж ближче до поверхні;
• – виносні заземлювачі розташовувати в місцях (до 2 км) з меншим питомим опором ґрунту;
• – у траншеї навколо заземлювачів, прокладених горизонтально, укладати вологий глинистий ґрунт, який трамбують і засипають щебенем;
• – коли застосування інших заходів неефективне, обробляти грунт для зниження його питомого опору.

На практиці у більшості випадків одного заземлювача для забезпечення встановленої норми заземлення недостатньо. У таких випадках забивають декілька заземлювачів по периметру об’єкта, що захищається, чи під об’єктом, що захищається. Таке заземлення називається контурним.

Природні заземлювачі – це металеві конструкції будинків, споруд та інших об’єктів чи предметів, що мають добрий електричний контакт з землею.

Як природні заземлювачі можуть використовуватися:

• – трубопроводи, прокладені в землі (крім трубопроводів для пальних рідин і вибухових газів);
• – обсадні труби артезіанських колодязів і шпар;
• – арматура залізобетонних конструкцій будинків і споруд, що мають зв’язок з землею;
• – свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі;
• – заземлювачі опор ліній електропередачі (ЛЕП);
• – повітряні ЛЕП, з’єднані з заземлювальним пристроєм електроустановки за допомогою горизонтального троса, якщо він не ізольований від опору лінії;
• – нульові проводи повітряних ЛЕП напругою до 1000 В з повторними заземлювачами при кількості ліній не менше двох;
• – рейкові шляхи магістральних не електрифікованих залізниць;
• – під’їзні колії при наявності допоміжного пристрою перемичок між рейками.

Заземлювачі природні приєднуються до магістралі заземлення не менше, ніж у двох місцях.

Заземлювачі природні мають малий опір відносно розтікання електричного струму, а тому їхнє використання зумовлює економію металу. Природні заземлювачі використовують без штучних заземлювачів, якщо вони забезпечують встановлену в ПУЕ-86 норму опору, і яка залишається незмінною від сезону до сезону.

Розрахунок захисного заземлення. Заземлювальний пристрій розраховують для визначення кількості вертикальних заземлювачів, довжини з’єднувальної смуги і їх розміщення. При цьому враховують можливість використання природних заземлювачів.

В залежності від призначення заземлювального пристрою визначають норму опору.

Визначають ґрунт, в якому будуть розташовувати заземлення, потім визначають його питомий опір (табл.12.1).

Питомий опір ґрунтів і води

Захисне заземлення і занулення

Одним з найбільш важливих заходів, що значно підвищують електробезпеку працюючих на будівництві людей, є правильне влаштування захисного заземлення.

Захисне заземлення являє собою з’єднання металевих частин електрооблад­нання і установок за допомогою заземлюючого провідника із заземлювачем, який має малий опір з’єднання з землею. Воно забезпечує безпечну напругу дотику. За­землювач і заземлюючі провідники називаються заземлюючим пристроєм.

Захисне заземлення використовують при незаземленій нейтралі.

Занулення являє собою з’єднання металевих частин, що нормально не пе­ребувають під напругою, з багаторазово заземленим нульовим проводом. Зану­лення виконують в системах із заземленою нейтраллю, воно забезпечує надійне відключення установки при замиканні на корпус.

Умови роботи електроустановок на будівельних майданчиках під відкри­тим небом – вогкість, атмосферні опади, пересувні механізми з електроприво – дом, тимчасові електромережі – створюють підвищену небезпеку ураження лю­дей електричним струмом.

Причиною ураження людей електричним струмом може бути не тільки дотик до струмоведучих частин. При пошкодженні ізоляції корпуси електро­двигунів або пускової апаратури й, саме головне, пов’язані з ними металеві час­тини будівельних машин і механізмів опиняються під напругою. Доторкнув­шись до них, людина при відсутності захисних засобів уражається електричним струмом. Такі випадки особливо небезпечні тим, що робітники, які обслугову­ють машини, не очікуючи небезпеки, постійно стикаються з її металевими час­тинами. Захистом від ураження струмом при переході напруги на конструктив­ні металеві частини служить захисне заземлення. Заземленню підлягають мета­леві частини будівельних машин і механізмів з електроприводом, корпуси елек­троінструментів, корпуси електрообладнання і пускорегулюючих апаратів, конструкції, каркаси і кожухи електротехнічних пристроїв та інші металеві час­тини, які можуть опинитися під напругою при пошкодженні ізоляції.

Захисне заземлення виконують по-різному залежно від напруги й системи електропостачання.

Мережі напругою до 1000 В (мережі 380/220 В) на будівельних майдан­чиках споруджують за чотирипровідною системою – «зірка» з нулем. У таких мережах, відповідно до правил, в обов’язковому порядку заземлюють нейтраль (нульову точку) силових трансформаторів (система з глухозаземленою нейт – раллю). Для цього в кожному трансформаторному пункті (ТП) влаштовують за­землюючий контур, до якого приєднують вивід нульової точки трансформато­ра, а отже, і нульовий провід мережі. Опір заземлюючого пристрою ТП, відпо­відно до правил, повинен бути не більше 4 Ом (для трансформаторів потужніс­тю до 100 кВА ця норма підвищується до 10 Ом).

Нульовий провід повітряних ліній повторно заземлюють через кожні 250 м, а також на кінцях ліній і відгалужень, в тому числі обов’язково в зоні ро­боти будівельних механізмів – баштових кранів, екскаваторів та ін.

У мережах з глухозаземленою нейтраллю захисне заземлення виконують приєднанням частин установки, що заземлюється, до заземленого нульового проводу електромережі (рис. 22.1). Дія такого заземлення (воно ще називається зануленням) полягає в тому, що у разі пошкодження ізоляції й появи напруги на корпусі обладнання створюється коротке замикання в одній з фаз трансфор­матора через нульовий провід, в результаті чого пошкоджена частина установ­ки автоматично відключається, оскільки під дією струму короткого замикання негайно перегоряє плавка вставка запобіжника або відключається автомат.

Заземлення корпусів будівельних машин здійснюється за допомогою за­землюючої жили шлангового кабелю, що живить електропривод машини. Один кінець заземлюючої жили приєднується до заземлюючого бовта на корпусі (або металоконструкціях) машини, а інший – до заземлюючого бовта на корпусі пус­кового ящика або підключального пункту, через який подається живлення до машини. Корпус пускового ящика приєднується до нульового проводу мережі.

Деякі особливості має заземлення баштових кранів. Крім заземлення ме­талевої конструкції і корпусів електрообладнання крана, що роблять за допомо-

гою четвертої жили шлангового кабелю, обов’язково заземлюють підкранові рейкові шляхи.

При цьому перемички між всіма стиками рейок, а також між двома нит­ками рейок виконують зварюванням. Рейки приєднують (окремими провідни­ками) до повторного заземлення нульового проводу і до заземлюючого бовта підключального пункту крана.

В окремих випадках в електроустановках будівельних організацій можуть бути мережі трифазного струму напругою до 1000 В (трипровідні), що працю­ють з ізольованою (незаземленою) нейтральною точкою силових трансформа­торів. Такого роду мережі іноді будують на торфорозробках і в підземних виро­бітках. У таких мережах, а також у всіх електроустановках на напругу вище 1000 В (наприклад, в будівельних машинах з високовольтним електроприво­дом) захисне заземлення виконують спорудженням місцевого заземлюючого пристрою (окремого заземлюючого контура) з приєднанням до нього частин обладнання, що заземлюється, (рис. 22.2). Місцевий заземлюючий пристрій при цьому повинен мати малий опір. Відповідно до правил опір такого заземлюю­чого пристрою в установках на напругу до 1000 В не повинен перевищувати (так само, як у ТП) 4 Ом; в мережах напругою 6. 10 кВ це значення визначаєть­ся розрахунком, але не повинне перевищувати 10 Ом. Дія заземлення в цьому випадку полягає в тому, що воно знижує до безпечної величини напругу, яка може з’явитися на корпусі машини або апарата при пошкодженні ізоляції.

В якості штучних заземлювачів застосовують вертикально забиті в землю відрізки кутової сталі перерізом 50 х 50 мм, довжиною 2. 2,5 м або сталеві стрижні з круглої сталі діаметром 12. 14 мм, довжиною до 4. 5 м (пруткові за­землювачі). Окремі заземлювачі зв’язують між собою в загальний заземлюючий контур сталевими смугами перерізом 40 х 4 мм; з’єднання виконують на зварю-

ванні. Заземлюючі провідники приєднують до заземлюючого контуру (до ста­левої смуги) також зварюванням, а до корпусів апаратів і машин – бовтами. Не­обхідна кількість заземлювачів у контурі визначається розрахунком. Чим мен­ше повинен бути електричний опір заземлюючого пристрою, тим більше потрі­бно заземлювачів. При цьому велике значення має характер ґрунту, в якому ви­конується заземлення. Більш сприятливі ґрунти глинисті, найменш сприятливі – піщані і скелясті.

При влаштуванні заземлень і під час експлуатації електрообладнання по­трібне проведення ряду вимірів (перевірка відповідності заземлюючого при­строю нормам). Для цієї мети служать спеціальні прилади – вимірники зазем­лень. Такі виміри виконують фахівці-електрики відповідно до наявних інструк­тивних вказівок.

Uca = Uca (– + J^2_) = Un (- – + J-l_).

Включення транзистора за схемою зі СБ застосовується звичайно на більш високих частотах, однак ця схема характеризується коефіцієнтом підси­лення за струмом меншим за одиницю к < 1. При цьому вихідна напруга ивих

буде у фазі із вхідною напругою ивх.

Для схеми транзистора зі СК коефіцієнти підсилення за струмом, напру­гою й потужністю знаходять з виразів:

k = ^ = h_ = = ( + 1 = _L_ > 1 – (138)

Що таке захисне заземлення і як воно влаштовано

Однією з основних функцій захисного заземлення є зниження робочої напруги до безпечного рівня, що виключає загрозу для людського життя. У випадку, якщо напруга потрапляє на корпус електроприладу чи інший його металевий елемент, захисне заземлення дозволяє вивести частину електричного струму безпосередньо в землю, уникнувши тим самим прямого контакту з тілом людини.

Це з’єднання металевих елементів електроприладу із землею є свідомим заходом безпеки. Спеціальні заземлювачі, такі як вбиті у землю металеві штирі, труби та арматура, виступають у ролі провідників електричного струму. Їх підключення до заземлюючої системи забезпечує надійний шлях для струму, спрямовуючи його безпечно в грунт. Такий підхід до захисного заземлення не лише забезпечує безпеку використання електроприладів, але й унеможливлює небезпечний контакт із струмом для людей.

Захисне заземлення не тільки дає можливість убезпечитися від удару електричним струмом, але і суттєво знизити ризик виходу пристрою з ладу. Крім того, для роботи деякої побутової техніки, наявність захисного заземлення є обов’язковою умовою по техніці безпеки. В першу чергу, це водонагрівач, пральна машина і електропіч.

Що таке захисне заземлення

Як було сказано вище, захисне заземлення — це пряме з’єднання металевих частин електроприладу з землею. Часто заземлення плутають із зануленням. Однак насправді, спільного у двох даних термінів і понять, нічого немає.

При захисному заземленні, корпус електроприладу металевою шиною або проводом з’єднується із заземлювачем, який заглиблений глибоко в грунт. У разі занулення, немає заземлювачів та інших частин захисного заземлення, а металеві частини електроприладів з’єднуються з нульовим захисним проводом, через УЗО.

При попаданні фази на корпус електроприладу або при замиканні, пристрій захисного відключення відразу ж відреагує на це, і від’єднає електроприлад від мережі. Більш докладно про занулення і заземлення, а також про відміну цих двох захисних систем, вже розповідалося раніше.

Як влаштовано захисне заземлення

На всю гадану складність при виготовленні, і в розрахунках, облаштування захисного заземлення не представляє особливої складності. Для цих цілей використовуються штучні і природні заземлювачі, які мають надійний контакт із землею.

Від заземлювачів проводиться металева шина, до якої згодом і підключаються всі металеві частини електроприладів і розетки в будинку.

В якості штучних заземлювачів для захисного заземлення, можна використовувати металеві труби і штирі, кутник, арматуру, і інший металопрокат. Заглиблення заземлювачів в грунт може відбуватися на різні глибини, тут все в багато залежить від щільності грунту, його складу, і однорідності.

Як правило, цілком достатньо заглибити заземлювачі захисного заземлення в грунт, на глибину 1-1,5 метра.

Слід знати, що найважливішою характеристикою захисного заземлення, є опір. Чим нижче буде опір, тим краще і надійніше заземлення. У свою чергу, цей параметр, багато в чому залежить від відстані між заземлювачами, глибини їх залягання в грунт, і, типу грунту на ділянці, там, де буде облаштовуватися захисне заземлення.